Коли Бог відчувається далеко

Напередодні другої річниці агресії, яка принесла величезні страждання нашій землі, ми зіткнулися із суворою реальністю, яка кидає виклик нашій вірі та стійкості.

Руйнування, завдані нашим містам, втрата незліченної кількості життів, безперервний натиск насильства – все це втомлює, пригнічує й викликає так багато болісних запитань.

Поруч з нами майже не залишилося місця, де б не було прояву жахів війни. Оглушливий виття сирен, руїни колись процвітаючих осель, страшна темрява багатолюдного міста, несамовиті історії про життя зруйновані в одну мить. В пам’яті назавжди закарбувалися образи спустошення та втрат, болюче нагадування про крихкість життя та неосяжну глибину людської жорстокості.

У цей похмурий час серцю здається, що Бог десь далеко, що зв’язок із Ним втрачається і воно шукає хоч які-небудь ознаки надії. І ось несподівана поява на Дніпрі лебедів, витончених символів краси та покою, проливає світло серед темряви. Можливо, вони були змушені рятуватись подалі від конфліктів, несучи із собою послання стійкості та оновлення.

У такі часи цілком природно відчувати дистанцію від Бога, ставити під сумнів Його план і Його час. Але коли ми звертаємося до Його Слова, то знаходимо втіху та керівництво для наших стурбованих сердець. Псалом 27 нагадує нам зберігати впевненість у доброті Господа, навіть коли Його присутність здається далекою. 8-й розділ Послання до Римлян запевняє, що ніщо не може відлучити нас від Його любові, навіть страхіття війни.

Давайте пам’ятати про обіцянки, адже ці обіцянки дані нам Господом, долаючи майбутні випробування. Черпаймо сили з історії тих, хто був до нас, хто терпів труднощі з непохитною вірою. І продовжуймо молитися за мир, знаючи, що Бог чує наші благання і тримає нас під Своєю ніжною турботою.

Нехай лебеді на нашій річці послужать символом вічної надії, нагадуванням про те, що навіть у похмурі часи Бог з нами, спрямовуючи нас до майбутнього, сповненого Його миру та Його любові.

З вірою та надією.

Автор: Теницький Борис