Лагідність у ворожому світі

Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. Матвія 5:5

НА ПОЧАТКУ

У 1095 році Папа Урбан ІІ закликав до того, що стало відомим як Перший хрестовий похід, щоб відвоювати Єрусалим у мусульман, із закликом Deus Vult, «Бог цього хоче». З таким самим духом хрестових походів багато конкістадорів (з Португалії та Іспанії) прагнули поширити християнство в Америці — ще одна історія жорстокості в ім’я Ісуса. Тридцятилітня війна (1618–1648) також спадає на думку, коли католики та протестанти зіткнулися на полі битви, володіючи грубою зброєю, в результаті чого загинули мільйони людей.

Усе це приводить нас до запитання: яка належна роль влади в християнському житті — розподіл «сили з висоти» (Луки 24:49), за допомогою якої царство просувається в цьому світі?

ДУХОВНЕ ПРОЗРІННЯ

Серцебиття лагідності — це самовіддана любов Бога, яка яскраво проявляється в Христі, Котрий віддав Своє життя. Але лагідність не слід плутати зі слабкістю. Парадоксально, але лагідність можна визначити як лагідну силу, керовану Святим Духом, і вона успадкує землю.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Наше Блаженство каже: «Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю» (Матвія 5:5). Дієслово «успадкувати» вказує на міцне володіння, дар, який Бог дає в наші руки. Але що це означає — володіти землею? Псалом 37 говорить про тих, хто успадкує землю (землю Ізраїля). Блаженні лагідні це ті, що надіються на Господа. Вони повертаються від злості. Вони терпляче чекають, і Бог винагороджує їх Землею Обітованою.

Але в нашому тексті не вказано земля, як ділянка. Ісус каже, що лагідні успадкують всю землю. Боже благословення стало універсальним. Тепер царство належить людям з усіх племен, язиків і націй. Теологи називають Царство «вже і ще ні». Повний спадок прийде в майбутньому. Але благословення вже почалися, включаючи близьке спілкування з Богом … чисте сумління … мир … і духовні плоди.

ЗАСТОСУВАННЯ

У всьому Царстві Христа ми не маємо достатньо людей, готових керувати Христовою церквою з лагідністю, тобто лагідною силою, керованою Святим Духом. Замість цього багато хто сидить склавши руки й чекає, поки інші керуватимуть, вирішуватимуть і продовжуватимуть роботу служіння. Церква знемагає — а диявол регоче. У такі моменти ми забуваємо, що Христос — це лев, бич для безсилої релігії, який закликає Своїх послідовників до духовної боротьби.

Щоб побачити невимовну силу лагідності, ми повинні дивитися не на саму лагідність, а на Господа Ісуса Христа, Царя лагідності, Який упокорив Себе аж до смерті, навіть смерті на хресті (Филип’ян 2). Маючи перед собою таке видіння, ми отримаємо натхнення служити в церкві та вдома з ніжною силою, керовані Духом. Тоді світ, охоплений такою великою боротьбою, побачить різницю, яку робить лагідність, що вшановує Христа.