Наставництво: з чого почати?Зразок

​​ДЕНЬ 7: Наставництво наставників: а мене хто наставить?

Бути наставником — це не лише вчити інших, а безперервно зростати самому. Шлях християнського наставництва не є шляхом одинака. Навіть найдосвідченіші потребують більш досвідчених авторитетів, які допоможуть їм триматися вірного напрямку, підтримають та будуть прикладом у житті й вірі.

Настановляючи інших у нас може виникнути одне з двох когнітивних викривлень про самих себе:

1. Чи вартий я того, щоб взяти посвяту та вести іншу людину? Чи достатньо в мене досвіду, віри, сил?

2. У мене все виходить, мене слухаються інші, мені не потрібен хтось, хто б втручався в мої справи “згори”, адже тільки Господь мені дороговказ.

Суть в тому, що доведеться шукати баланс між крайнощами страху та гордості. І цього балансу легше та ефективніше досягати, коли є людина, яка може взяти посвяту за нас і вести, як ми ведемо інших.

Ісус був наставником для учнів, але Він також перебував у тісному зв'язку з Отцем через молитву (Луки 5:16). Павло, навчаючи багатьох, мав Варнаву, який підтримував його (Дії 9:27), а згодом передавав своє наставництво Тимофію (2 Тимофія 2:2). Це свідчить, що духовна зрілість не означає самодостатність — навпаки, вона спонукає шукати підтримку. Тож чому наставнику потрібен наставник?

1. Відповідальність та духовне зростання. Без стороннього погляду ми можемо застрягти на одному рівні або навіть збитися з правильного шляху. Адже як написано в Притчах: «Залізо гострить залізо, так і людина, спілкуючись з ближнім, стає гострішою».

2. Профілактика вигорання. Постійне наставництво інших – виснажливий процес. Рано чи пізно, але зʼявиться потреба перестати віддавати та нарешті прийняти підтримку та допомогу від інших. І цим іншим може стати наставник: «Носіть тягарі один одного і таким чином виконаєте Закон Христа» (Гал. 6:2).

3. Приклад для наслідування. Легше вести людей, коли сам маєш перед собою сильний духовний взірець. Часто страх в наставництві виникає через розгубленість: ми не знаємо, що робити, а якщо робимо, то не впевнені чи все правильно. Знати досвід і мати приклад більш зрілої людини – це не прояв слабкості, а необхідність. Павло закликав: «Будьте моїми послідовниками, як і я наслідую Христа» (1 Кор. 11:1).

Як знайти наставника?

- Молитися за це та довіряти Богові у виборі.

- Шукати людину, яка вже є зрілим наставником у вірі (церква, друзі).

- Бути відкритим до навчання та докорів.

Запитання для роздумів:

- Чи є у вас людина, яка наставляє вас духовно/яка могла б наставляти вас?

- Що зупиняє/заважає вам знайти наставника?

- Як ви можете стати більш відкритим до наставництва у своєму житті?

Щоб ефективно вести інших, потрібно самому бути веденим. Не бійтеся визнавати свою потребу в духовному керівництві — адже навіть великі наставники мали своїх наставників.

Костя Шевченко