Наставництво: з чого почати?Зразок

ДЕНЬ 2: Куди вести учня?

Біля Івано-Франківська багато гір, тому поціновувачі походів можуть за пару годин бути на пів шляху до певної вершини. Я, як степова людина, яка за 20 хв доходила до моря з дому не можу розділити цієї франківської любові. Я не маю ні спеціального спорядження, ні взуття, ні уявлення, як піднятись на ту гору та як спуститись з неї. Цілком логічно, що в тому, де не маю досвіду, я потребую того, хто буде готовий розділити зі мною цей шлях. Того, хто вже блукав лісами гір, натирав мозолі, ловив блискавки, сушив шкарпетки над багаттям. Словом – того, хто вже ходив.

Так і починається наставництво. Бог обирає тих, які ризикнули відкинути власний шлях та обрали той, який Він має для них. Він обирає тих, хто готовий йти пліч-о-пліч з тим, хто стопив перші кроки або шукає Його шляхів. Якщо ти маєш бажання настановляти, спершу тобі потрібно зазирнути у власне серце: туди, де є страхи, поразки та перемоги, – аби бути готовим пустити в ці закутки свого учня.

Саме з цього моменту Бог починає змінювати нашу роль і уявлення про себе. Він змінює серце, відкриваючи його для іншого, що дає змогу учневі змінити своє. З пересічного мандрівника ми стаємо провідниками. Для нас відкривається вибір: повести людину власним маршрутом, який до болю знайомий і любий; або піти невідомими нам стежками, але які так необхідні учневі.

Твоя історія – справжній доказ того, що Божий шлях можна віднайти. Проте для учня вона має бути лише доказом того, що саме Бог створює його власний маршрут. Доказом, що немає “правильних” шляхів – є тільки “Божі”. Біблійний наставник, чия історія шляху з Богом слугує прикладом для розбудови особистих стосунків з Отцем – є апостол Павло. Він завжди говорить хто він, звідки прийшов і куди хоче привести його супутників.

Залишаю тебе з двома біблійними уривками (1 Солунян 1:2-7; 1 Солунян 2:1-8) та запитаннями для роздумів:

1. Чого солуняни навчились від Павла?
2. Які основні підходи до служіння солунянам Павла ти можеш виділити?
3. Який наслідок цих підходів ми бачимо в житті солунян?

Павло радіє, тому що його служіння не просто змінило їх, але й допомогло солунянам проходити власні виклики. Чи готовий ти відкривати своє серце учню? Чи є у тебе схильність переносити власний досвід/підходи на інших? Що тобі необхідно набути, щоб бути Його провідником для свого учня?

Віка Сотнікова