Наставництво: з чого почати?Зразок

ДЕНЬ 4: Слухати серцем

«Хто має вуха [щоби слухати], нехай слухає!»– ці доволі відомі слова Ісуса взято з Євангелія від Матвія

Спершу пропоную пройти короткий тест, який допоможе зрозуміти, на скільки в тебе розвинута навичка слухання. Відповідай на запитання «так» або «ні»:

1) Чи часто ти перебиваєш інших, коли вони говорять?

2) Коли хтось звертається до тебе за порадою, чи буває, що квапиш людину з відповідями?

3) Чи буває, що ти думаєш про своє, поки інша людина говорить?

4) Чи буває так, що ти перебиваєш і завершуєш речення за інших людей?

5) Чи робиш ти більше однієї справи, коли слухаєш інших? (Наприклад, перевіряєш електронну пошту, дивишся в телефон тощо).

6) Коли ти втрачаєш фокус уваги, чи ти вдаєш, що все ще слухаєш людину?

7) Готуючись до зустрічі з кимось, чи ти часто думаєш про те, що будеш йому/їй казати?

8) Чи ти часто дивишся на годинник або телефон, поки з тобою розмовляють?

9) Ти часто забуваєш імена людей, з якими щойно познайомився(-лась)?

10) Чи обмірковуєш свої відповіді, поки співрозмовник ще говорить?

Щоб отримати результат, порахуй кількість відповідей «так»:

7-10: твої навички слухання потребують покращення;

4-6: ти хороший слухач, але є куди рости;

0-3: вау! В чому твій секрет?

Наставник – це не просто той, хто навчає, але і той, хто чує. Часом ми думаємо, що хороше менторство полягає у знанні відповідей, але частіше воно починається з правильних запитань до учня і вміння почути його відповідь. В Євангелії від Матвія написано, що Ісус говорив: «Той, хто має вуха, нехай почує!» (13:9). Його слова звучать як виклик: якщо ти маєш вуха (та слух) – використовуй їх за призначенням: чуй інших. Проте Ісус не закликав нас ставати натовпом слухачів. Навпаки, Він спонукав до глибшого: слухаючи, ставати учнями, а бувши учнями – настановляти інших. Адже справжнє наставництво полягає не лише в передачі знань, а й у вихованні нових наставників.

Справжнє «слухання» передбачає щирий інтерес до людини, а не очікування моменту, коли нарешті можна буде відповісти. Учень не завжди говорить прямо. Іноді його думки губляться за словами, жестами та поглядом. Проте уважний наставник вчиться чути та ставити влучні запитання, а інколи – може почути те, що сказано між рядками.

Пам’ятаю один момент, коли служила групі підлітків. Одна дівчинка, яка завжди була усміхнена та активна, раптом почала поводити себе відсторонено. Якби я дивилася лише на зовнішнє, могла б подумати: “Їй просто не цікаво, вона ж підліток”. Але коли я спокійно наодинці запитала її “як ти?” і щиро слухала, – вона почала ділитися тим, про що переживає. В той момент їй не потрібна була повчальна лекція чи поради – лише хтось, хто вислухає її.

Разом із своєю наставницею я часто проходила різні тести на визначення духовного розвитку. Я завжди відповідала добре, бо знала правильні відповіді – мене так навчили. Але як дійсно втілювати ці їх в життя – не знала. Я продовжувала жити в гріху, руйнуючи себе. Думала, що все непогано, бо відповіді на тест в мене правильні. І знаєш, що сталося потім? Я загубилася, як та сота овечка. Зараз дякую Богу, що Він знайшов мене, хоч для цього і знадобились три роки мого життя.

У тебе вже є найкращий приклад наставника, Який слухав Своїх учнів – це Ісус. Він запитував людей: “Чого ти хочеш?” (Марка 10:51), “Що думаєш про це?” (Матвія 17:25). Своїм прикладом Він показував, що ставлення до учня та його думок мають значення. Ісус міг би одразу зцілювати чи допомагати, але Він обирав спершу вислухати та давав можливість висловити свої потреби. Тож якщо сам Творець схиляється, щоб почути інших, то тим більше ми, як наставники, маємо навчитися слухати інших з відкритим серцем.

Питайте, як справи, не з ввічливості, а з цікавості. Будьте зі свого боку щирі з людьми, розповідаючи про своє життя, яким воно є насправді.

Декілька ідей, як покращити навичку слухання:

1. День без порад: обери день, коли не будеш давати поради, якщо про них не питають;

2. Час тиші: витримуй паузу в декілька секунд перед тим, як відповісти. Дай собі та співрозмовнику час проаналізувати сказане та почуте;

3. Щоденник слухання: протягом тижня записуй випадки, коли справді уважно слухав співрозмовника (та коли відлітав у власні думки теж). Аналізуй, що допомагало зосередитися, а що заважало.

4. Записуй важливі деталі, які почув про інших: як часто ми забуваємо просту інформацію, коли не зосереджуємось на почутому (а потім конфузимось, що не привітали людину з Днем народження, коли для неї це важливо);

4. Молитва перед розмовою: попроси у Бога терпіння та мудрість, аби не просто слухати, а справді почути та зрозуміти людину.

Настя Проскіна