Присядь зі мноюЗразок

Я прийшла на нашу несподівану вечерю на День подяки, несучи старі рани, що вкрилися корочкою часу. Я прийшла, трохи виставивши свою захисну стіну й з чималою дозою скептицизму, захованого в кишені. Але я прийшла за стіл. І так само зробили моя мати, мій батько та мої сестри. Іноді просто з’явитися — це початок будівництва нових мостів зв’язку. З’явитися зі щирою порцією смирення — це велика допомога.

Смирення каже: я готовий дати іншій людині шанс на виправдання.

Смирення каже: бути правим або навіть почутим — це не найголовніше.

Смирення каже: я робитиму все можливе, щоб любити добре, незалежно від того, як хтось інший вирішить відповісти.

Я не чула, щоб хтось того листопадового вечора промовив ці слова вголос, але дії кожного говорили гучніше за слова. А голос Бога серед нас був найгучнішим. Я не впевнена, хто ще його чув, але я не могла проігнорувати ніжне й наполегливе запевнення Духа, Який говорив: Побач Мене. Побач, як Я роблю неможливе. Побач, як Я відповідаю на молитви, про які ти навіть не знала, що їх можна молити. Побач, як Я вливаю надію, життя й зцілення у твою родину так, як ти навіть не могла собі уявити.

Можливо, саме це Святий Дух шепоче вам сьогодні. Можливо, Він спонукає вас уважно подивитися на те, що говорить Павло про те, як Бог зустрічає нас у наших слабкостях:

«Так само й Дух приходить нам на допомогу, коли ми безсилі. Ми навіть не знаємо, за що маємо молитися, та Дух Сам заступається за нас перед Богом з таким зітханням, що словами й не вимовиш. Та Бог бачить, що є в серцях наших. Він розуміє Духа, бо з Божої волі заступається Дух за людей Божих». (До Римлян 8:26–27)

Виростати у розлученій і дисфункціональній родині здавалося безсумнівною слабкістю. Почуття безсилля у складних стосунках з моїми батьками часто залишало мене з очима, повними сліз, і відчуттям безнадії. Я часто навіть не знала, як молитися. Але тепер, із відновленою надією, я бачу, що Бог ніколи мене не залишав. Він працював для мого блага весь цей час.

Якщо ви дивитеся на обставини чи стосунки у своєму житті й відчуваєте впевненість у тому, що біль і конфлікти сьогодні будуть такими завжди; якщо ви втратили надію, що хоча б промінчик відновлення можливий, бо прірва гіркоти та непрощення надто глибока; якщо ви думаєте, що люди у вашому житті ніколи не зміняться — що ви ніколи не зможете відпустити, рухатися вперед, знайти зцілення — попросіть Святого Духа застогнати за вас. Попросіть Бога неможливого, Бога незбагненного, щоб Він заступився. Можливо, Він хоче дати вам можливість зробити неочікуване запрошення, прийняти його чи просто з’явитися.

Друже, я не знаю, які мости у вашому житті здаються надто зламаними, щоб їх відновити. Я не знаю, які емоційні рани з минулого досі завдають шкоди вашому серцю чи святам. Але я знаю, що Бог поруч із вами. Я знаю, що те, що сьогодні здається неможливим, може змінитися Його силою. Я також знаю, що Він просить нас співпрацювати з Ним. Він просить нас прийти з любов’ю та смиренням. Слідувати Його проводу й відкрити наші серця для можливості того, що Він може зробити більше, ніж ми можемо просити чи уявити. Це не завжди буде комфортно. Напруга може бути густішою, ніж мамина грудкувата підлива. Але сидіти разом із надією на свіже зцілення та благодать — це того варте.

- Беккі Кіф