Кожна Мова: Слухаючи Багатомовного БогаЗразок

Любов терпляча

Ці слова відомі нам із численних казань та весільних церемоній. Проте, як і з багато чим іншим в нашому житті, деколи варто подивитися свіжим поглядом на щось знайоме - у цьому випадку очима інших мов. 

Чому? Не через те, що перекладачі Біблії на інші мови є кращими теологами чи володіють новим духовним розумінням, але через те, що їхні мови змушують їх передавати оригінальний текст способами, які можуть виявляти істини, які не одразу помітні для нас.

Що ж інша мова може відкрити для нас у фразі “любов терпляча”? Почнімо зі слова “любов”.

”Любов” - це абстрактний іменник, слово, що описує щось нематеріальне. Англійська (а також грецька Койне, оригінальна мова Нового Заповіту) багата на абстрактні іменники, такі як: смерть, свобода, хаос, розум та демократія. В інших мовах може бути набагато менше абстрактних іменників, або ж вони можуть бути зовсім відсутні. 

Абстрактні іменники часто формуються перетворенням дієслова в іменник, як наприклад “любов”. Проте в мовах, де відсутні абстрактні іменники, “любов” залишається дієсловом, тим самим потребує двох додаткових компонентів: особу, що любить, та того (чи те), що ця особа любить.

Якби ви перекладали Біблію і мали завдання перекласти “любов терпляча” мовою, де “любов” є дієсловом, яке не може бути перетворено на іменник, ви були б змушені вивідати суттєву інформацію: хто кого любить. Двома такими мовами є Ламогай, поширена в Папуа Новій Гвінеї, та Тезоатлан ​​Мікстек, поширена в Мексиці. Так, як оригінальний текст грецькою мовою не дає жодних прямих доказів про об’єкт та суб’єкт любові (“хто” любить і “кого”), вам би потрібно було подивитися на контекст та інформацію навколо цього вірша. 

Дейв Брун, перекладач на мову Ламогай, працюючи з 1 Коринтян 13:1-3, зрозумів, що Павло постійно посилався на себе ("Коли я говорю мовами…," "я бубон гудячий….," тощо). Дейв зробив висновок, якщо Павло посилався на себе, тоді саме люди є тими, хто любить. 

Джон Вільямс, перекладач на мову Тезоатлан ​​Мікстек, пояснив, що “перекладацька група спершу думала, що Бог може виступати тим, хто любить нас, але потім ми побачили, що після слів “любов терпляча, добра” у восьми пунктах сказано чим любов не є,” і ми зробили висновок, що ці негативні характеристики не можуть бути пов’язаними з Богом. 

Щодо об’єкту любові, здається очевидним, що ним теж є люди. Як пояснює Дейв: “Коли ми найчастіше виявляємо такі якості, як терпеливість, доброту, хвалькуватість, гордість і гнів? Зазвичай у наших відносинах з іншими людьми”.

Отже ваш переклад повинен виглядати приблизно так: “Людина, яка любить інших, терпляче ставиться до них” або “Коли ми любимо інших, то терпимо те, що вони роблять”.

Спробуйте прочитати 1 Коринтян 13:4-7 ще раз, але цього разу перефразовуючи речення про любов у особисті заклики до дії, з власним іменем, як суб’єктом любові та людьми, чи навіть певною людиною, як об’єктом. Як це змінює ваше бачення важкої праці любові? Як це тренує ваше вміння любити?