РИМЛЯН 7

Шлях до звільнення від Закону

1 # Рим. 6:3. Хіба ви не знаєте, брати, – а звертаюся я до тих, хто знає Закон, – що Закон має владу над людиною, доки вона живе?

2 # 1 Кор. 7:39. Одружена жінка, доки живе її чоловік, пов’язана з ним законом; коли ж помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

3Тому, доки її чоловік живий, її вважатимуть перелюбницею, якщо стане дружиною іншого чоловіка. Коли ж помре чоловік, вона звільняється від Закону і не буде перелюбницею, якщо вийде заміж за іншого.

4 # Кол. 2:14; 1 Кор. 10:16; 2 Кор. 5:15; Кол. 1:10. Тому, брати мої, і ви померли для Закону тілом Христа, аби належати іншому, – Тому, Хто встав із мертвих, щоб ми принесли плід Богові.

5 # Рим. 7:7–25; 1 Кор. 15:56; Рим. 6:21. Бо коли ми були в тілі, то гріховні пристрасті, які виявляються через Закон, діяли в наших членах, щоби приносити плід смерті.

6 # Рим. 8:1, 6:2; Гал. 3:23; Рим. 6:4, 2:27,29; 2 Кор. 3:6. Нині ж ми звільнилися від Закону, померли для того, що нас зв’язувало, щоб служити в оновленні духа, а не в стародавності букви.

Гріх пізнається через Закон

7 # Рим. 3:20; 2 М. 20:17; 5 М. 5:21. То що ж скажемо? [Хіба] Закон – то гріх? Зовсім ні! Але я пізнав гріх тільки через Закон. Я не знав би пожадливості, якби Закон не говорив: Не пожадай.

8 # Рим. 4:15; Як. 1:14. Тож гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяку пожадливість, адже гріх без Закону – мертвий.

9 # Як. 1:15. Я жив колись без Закону, а як прийшла заповідь, гріх ожив,

10 # 3 М. 18:5; 1 М. 2:17. а я помер, тому заповідь, дана для життя, спричинила мені смерть.

11 # 1 М. 3:13; 2 Кор. 11:3; Євр. 3:13. Бо гріх, що взяв привід через заповідь, звів мене й умертвив нею.

12 # Рим. 7:16; 1 Тим. 1:8. Отже, Закон – святий, і заповідь – свята, праведна та добра.

13 # 1 Кор. 15:56; Рим. 4:15. Хіба те, що добре, спричинило мені смерть? Зовсім ні! Але гріх, щоб і виявитися гріхом, спричинив мені смерть через добро, аби гріх став надмірно грішним завдяки заповіді.

Закон Божий і закон гріха

14 # Рим. 7:18, 8:7; 2 Кор. 10:3; Ів. 3:6; Пс. 50:7. Бо знаємо, що Закон є духовний, а я – тілесний, проданий гріхові.

15Адже я не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу.

16 # Рим. 7:12. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то погоджуюся із Законом, що він добрий.

17Бо тепер уже не я це виконую, але гріх, який живе в мені.

18Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, того не [знаходжу].

19Тож не роблю те добре, яке хочу, але те недобре, якого не хочу, – те роблю.

20Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а той гріх, який живе в мені.

21Отже, я відкриваю такий закон: коли я хочу робити добро, то зло налягає на мене.

22 # Еф. 3:16. За внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом,

23 # Гал. 5:17; Рим. 7:25, 8:2. та бачу інший закон у моїх членах, який воює із законом мого розуму й полонить мене законом гріха, що міститься в моїх членах.

24 # Об. 3:17; Рим. 8:10. Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?

25 # Рим. 6:17; 1 Кор. 15:57; 2 Кор. 2:14, 8:16, 9:15; Рим. 7:23. Подяка Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, я сам розумом служу Божому Законові, а тілом – законові гріха.

Currently Selected:

РИМЛЯН 7: CUV

Highlight

Copy