ВИХІД 14:1-31

І промовив Господь до Мойсея такі слова: Скажи Ізраїльтянам, щоб вони повернули і отаборилися перед Пі-Гахіротом, між Міґдолом і морем. Навпроти Баал-Цефона ви станете табором біля моря. Фараон скаже про синів Ізраїля: Вони заблудились в цій землі, їх затиснула пустеля. Я учиню непоступливим серце фараона, і він кинеться навздогін за ними. Тож Я прославлюся через фараона та його військо. Єгиптяни пізнають, що Я – Господь! Так вони і зробили. Єгипетському цареві сповістили, що народ утік. Тому серце фараона та його слуг налаштувалось проти народу, і вони сказали: Що ж це ми наробили? Навіщо відпустили Ізраїль, щоб люди на нас не працювали? Тож фараон звелів запрягти свою бойову колісницю, взяв із собою своїх людей, зібрав шістсот добірних бойових колісниць, а також усі колісниці єгиптян і начальників над кожною з них. Господь же учинив запеклим серце фараона, єгипетського царя, і він погнався услід за Ізраїльськими нащадками в той час, як Ізраїльтяни рухались під могутньою рукою! Отже, єгиптяни гналися слідом за ними – вся кіннота, бойові колісниці фараона, його вершники і його військо. Наздогнали їх, коли вони отаборилися біля моря, перед Пі-Гахіротом, навпроти Баал-Цефона. Коли фараон наблизився, Ізраїльтяни підвели свої очі і побачили позаду себе єгиптян, які наближалися. Вони дуже налякалися. І заголосили Ізраїльські нащадки до Господа. Вони дорікали Мойсеєві: Хіба не було гробниць у Єгипті, що ти вивів нас погубити в пустелі? Що це ти з нами зробив, вивівши з Єгипту? Хіба в Єгипті ми тобі не говорили такі слова: Залиши нас, щоб ми служили єгиптянам? Адже краще нам працювати на єгиптян, аніж помирати в пустелі. Але Мойсей сказав народові: Не бійтеся! Стійте і побачите спасіння від Господа, яке Він учинить вам сьогодні. Тому що єгиптян, яких бачите сьогодні, більше не побачите повік! Господь воюватиме за вас, а ви залишайтеся спокійними. Тоді Господь сказав Мойсеєві: Чому волаєш до Мене? Скажи Ізраїльтянам щоб вирушали. А ти візьми свій посох, простягни свою руку над морем та розділи його! І нехай Ізраїльтяни пройдуть посередині моря суходолом. Я ж учиню серце єгиптян жорстоким, і вони підуть услід за ними. Тоді Я покажу Мою славу через фараона і усе його військо, через його колісниці та його вершників. І пізнають єгиптяни, що Я – Господь, коли прославлюсь через фараона і його колісниці, через його вершників. Після цього Божий ангел, який ішов попереду Ізраїльського табору, обернувся і перейшов у їхній тил. Перемістився і хмарний стовп, що йшов перед ними, і став позаду них. Таким чином він опинився між табором єгиптян і табором Ізраїлю. Був він хмарою та мороком для одних, і освітлював ніч для інших. Тож протягом усієї ночі табори не наблизилися один до одного. Мойсей простягнув руку в бік моря, і протягом усієї ночі Господь сильним південним вітром гнав море, зробивши його суходолом, оскільки вода розступилася. І ввійшли Ізраїльтяни на середину моря по суші. Вода була їм стіною праворуч і стіною ліворуч. За ними погнались і єгиптяни. Всі коні фараона, його колісниці та його вершники увійшли слідом за ними на середину моря. У час ранішньої сторожі Господь глянув на табір єгиптян зі стовпа полум’яного й хмарного і привів табір єгиптян у збентеження. Він загальмував колеса їхніх колісниць і вкрай ускладнив їхнє пересування. Тож єгиптяни кричали: Втікаймо від Ізраїлю, бо Господь воює за нього проти єгиптян. Тоді Господь промовив до Мойсея: Простягни свою руку над морем, і нехай повернеться вода на єгиптян – на їхні колісниці та на їхніх вершників. І простягнув Мойсей свою руку над морем. Тож на світанку море повернулося на своє місце, а єгиптяни, втікаючи, бігли йому назустріч. Так Господь кинув єгиптян усередину моря. Вода повернулася і затопила колісниці, вершників та все фараонове військо, яке погналось за ними в море. Не залишилося з них жодного. Ізраїльтяни ж пройшли сушею посеред моря. Вода була їм стіною праворуч і ліворуч. Так Господь врятував того дня Ізраїль з-під руки єгиптян. Побачили Ізраїльтяни єгиптян, але вже мертвими на березі моря. Ізраїль побачив могутню руку в тому, що вчинив Господь єгиптянам. Народ став боятися Господа, довірившись Господу та Його слузі Мойсею.