1 САМУЇЛА 21:1-16

Після цього Давид піднявся і пішов, а Йонатан повернувся в місто. Давид же прибув у Нов, до священика Ахімелеха. Переляканий Ахімелех вийшов назустріч Давиду, й запитав його: Чому це ти один, і нікого з тобою немає? А Давид відповів священикові Ахімелехові: Цар доручив мені важливу справу, звелівши мені: Нехай ніхто не знає про цю справу, задля якої я тебе посилаю, і яку я тобі доручив! Тому своїх людей я залишив в умовленому місці. Отже, якщо маєш під рукою п’ять хлібів, дай мені, або, що знайдеться. Відповідаючи, священик сказав Давидові: У мене немає під рукою звичайних хлібів, а є лише священні хліби, якщо тільки твої люди утримувались від спілкування з жінками. На те Давид сказав священику: Звичайно, від жінок ми утримувались як вчора, так і позавчора. Завжди, коли ми вирушаємо навіть у звичайний похід, тіла воїнів чисті. І хоч подорож була брудною, тіла наші залишаються чистими для священного хліба. Тож священик дав йому посвячені хліби, тому що не було там іншого хліба, а лише Виставні хліби, які приймають з-перед Господньої присутності, аби покласти свіжий хліб того самого дня, коли приймають попередній. Якраз у той день там був один із слуг Саула, який затримався перед Господом, на ім’я Доік, едомець, розпорядник над пастухами Саула. Давид запитав Ахімелеха: Чи немає у тебе під рукою якогось списа або меча? Адже свого меча та іншої зброї я не взяв, оскільки наказ царя був надто поспішний. І священик відповів: Хіба що є меч филистимця Голіафа, якого ти вбив у долині Ела (Дубів), – ось він за ефодом, загорнутий в одежу. Якщо хочеш, можеш його собі взяти, тому що іншого тут немає. Давид же сказав: Немає рівного йому, дай мені його! Того ж дня, втікаючи від Саула, Давид прийшов до царя Ахіша в Ґат. Ахішові слуги сказали йому: Часом це не Давид, цар того краю? Хіба то не про нього приспівували, танцюючи в хороводах: Саул побив тисячі, а Давид – десятки тисяч? Ці слова занепокоїли Давида, й він дуже злякався ґатського царя Ахіша. Прикинувшись перед ними божевільним, він на їхніх очах шаленів, як біснуватий, щось вишкрябував на одвірках брами, пускаючи з рота слину, що текла по його бороді. І Ахіш промовив до своїх слуг: Ви що, не бачите, що перед вами божевільна людина? Для чого ви привели його до мене? Хіба в мене бракує своїх божевільних, що ви привели до мене ще одного, аби біснувався тут переді мною? Невже такий може ввійти в мій дім!?