Приповiстi 24

1Не завидуй злим людям, не бажай бути з ними,

2бо їхне серце говорить про здирство, а уста їхні мовлять про зло. 3Дім будується мудрістю, і розумом ставиться міцно.

4А через пізнання кімнати наповнюються усіляким маєтком цінним та приємним. 5Мудрий сильніший від сильного, а людина розумна від повносилого. 6Тому то провадь війну мудрими радами, бо спасіння в численності радників. 7Для безумного мудрість занадто висока, своїх уст не розкриє при брамі.

8Хто чинити лихе заміряє, того звуть лукавим. 9Замір глупоти то гріх, а насмішник огида людині. 10Якщо ти в день недолі знесилився, то мала твоя сила.

11Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на страчення хилиться, хіба не підтримаєш їх?

12Якщо скажеш: Цього ми не знали! чи ж Той, хто серця випробовує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і він знає про це, і поверне людині за чином її. 13Їж, сину мій, мед, бо він добрий, а мед щільниковий солодкий він на піднебінні твоїм,

14отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо знайдеш її, то ти маєш майбутність, і надія твоя не понищиться! 15Не чатуй на помешкання праведного, ти безбожнику, не ограблюй мешкання його,

16бо праведний сім раз впаде та зведеться, а безбожний в погибіль впаде! 17Не тішся, як ворог твій падає, а коли він спіткнеться, хай серце твоє не радіє,

18щоб Господь не побачив, і це не було в Його очах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе! 19Не пались на злочинців, не заздри безбожним,

20бо злому не буде майбутности, світильник безбожних погасне. 21Бійся, сину мій, Господа та царя, не водися з непевними,

22бо погибіль їхня нагло постане, а біду від обох тих хто знає? 23І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді на обличчя не добре.

24Хто буде казати безбожному: Праведний ти! того проклинатимуть люди, і гніватись будуть на того народи. 25А тим, хто картає його, буде миле оце, і прийде на них благословення добра! 26Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве. 27Приготуй свою працю надворі, й оброби собі поле, а потім збудуєш свій дім.

28Не будь ложним свідком на свого ближнього, і не підговорюй устами своїми.

29Не кажи: Як зробив він мені, так зроблю я йому, верну людині за чином її! 30Я проходив край поля людини лінивої, та край виноградника недоумкуватого,

31і ось все воно позаростало терням, будяками покрита поверхня його, камінний же мур його був поруйнований... 32І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поуку собі: 33Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, 34і приходить, немов мандрівник, незаможність твоя, і нужда твоя, як озброєний муж!...

Currently Selected:

Приповiстi 24: UBIO

Highlight

Copy