Обираючи вдячністьЗразок

День 3: У болю

«Страждання є нестерпним, якщо ви не впевнені, що Бог для вас і з вами... страждання насправді лежить в основі християнської історії».

— Тім Келлер, Йти з Богом через біль і страждання

Десь на життєвому шляху ми, можливо, чули, що біль — це корисний ресурс для нас. Він говорить нам, що щось не так. Щось має зупинитися. Щось зовсім неправильно.

Але що означає практикувати вдячність у болю? Біль — це вчитель, якщо ми його впускаємо. І, як усіх хороших вчителів, ми часто знаходимо його через багато років, і кажемо: «Дякую. Ти підштовхував, спонукав, випробовував… і тепер подивися на мене. Завдяки тобі я є тим, ким я є».

Богу не чужі біль і боротьба. Велика, грандіозна метаісторія Самого Бога полягає в тому, що Його Сина зрадили найкращі друзі, а потім били батогом, бичували, шматували й прибили до хреста. І це після звістки, що Його дорогому двоюрідному братові відрубали голову. Після того, як Він зустрічався віч-на-віч із хворобами та демонами. Після того, як Він бачив руйнування, яке гріх спричинив на нашій землі.

Так багато страждань, болю, смерті.

І я прошу вас бути вдячними за них?

Я прошу, щоб ми хоч на мить замислилися над тим, що краса може народитися з попелу. Що діти з’являються після виношування... після нестерпних мук пологів.

Що якщо зерно не помре, воно не дасть плоду.

Що та неділя прийшла після тієї підступної п'ятниці.

І що після зими настає весна. Завжди. Кожного разу.

І так, на жаль, працює наш зламаний світ. Ми не можемо мати одного без іншого. Біль і радість на землі пов’язані між собою; ми можемо або озлобитися через це, або ж змінитися на краще.

І, любий друже, я не кажу цього легковажно чи безсердечно, ніби я не знаю болю. Я кажу це обережно, з простягнутою рукою благодаті.

Я бачила як рак забирає життя. Я ридала на підлозі ванної із занадто молодими вдовами. Я роками стискала кулаки через безпліддя. Я плакала в коридорах лікарень після того, як нам сказали, що мій син має хворобу Крона. Я оплакувала втрату чоловіків, дітей, невинності, роботи, надій і мрій.

І не кажучи вже про різноманітні труднощі, через які ми всі проходимо тут, на землі. Боротьба з тривожністю, з важкими рішеннями, з невпевненістю в собі — це лише деякі з них.

То що ми можемо сказати про вдячність у болю та боротьбі? Ми можемо бути вдячні за ці 3 істини:

Бог З нами у наших випробуваннях. (Матвія 28:20)

Бог ЗА нас, навіть коли здається, що весь світ проти нас. (Римлян 8:31)

Бог проведе нас КРІЗЬ наш біль. (Ісаї 43:1-3)

Мій Цар знає біль, і мій Цар знає мене, і мій Цар тут. Я вдячна за це. Він бачить кожну сльозу, знає кожну сльозу, витирає кожну сльозу. Яка ніжна, солодка правда. Він ніколи не втомлюється від наших сліз і сидить поруч у нашій боротьбі.

Боже, дякуємо, що Ти з нами в боротьбі. Ти з нами в тому, що боляче, сумно, жахливо і реально. Дякуємо, що Ти не далекий, не байдужий і не засуджуєш нас за наш біль, нашу боротьбу, нашу слабкість, нашу невпевненість. Дякую, що Ти знаєш, що таке біль, що Ти обрав пройти через нього (а не обійти його), і що Ти показуєш нам, як проходити через біль так, як нам потрібно навчитися. Дякую, що Ти за нас; якщо Ти створив нас, значить, Ти за нас. Якщо Ти прийшов на землю бути з нами, отже, Ти за нас. Допоможи нам, Боже, у нашій боротьбі та в нашому болю.