МАТВІЯ 27
27
Ісуса ведуть до Пилата
1 #
Мр. 15:1; Лк. 23:1; Ів. 18:28. #
Лк. 22:66; Мт. 21:23. Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду проти Ісуса, щоб убити Його;
2і, зв’язавши Його, повели й передали правителеві Пилату.
Каяття Юди
3 #
Дії 1:18. #
Мт. 26:15. Тоді Юда, який Його видав, побачивши, що Він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет первосвященикам і старшим,
4 #
Мт. 27:24; 5 М. 27:25. кажучи: Я згрішив, видавши невинну кров. Вони ж сказали: А що нам до того? Сам дивися.
5 #
2 Сам. 17:23. Тоді він кинув срібняки в храмі, пішов геть і повісився.
6 #
Мр. 7:11; 5 М. 23:19. А первосвященики, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крові.
7Порадившись, вони купили на них гончарське поле, щоб хоронити там чужинців.
8Тому те поле досі зветься Полем крові.
9 #
Мт. 26:15; Зах. 11:13. Тоді сповнилося сказане через пророка Єремію, який говорив: І взяли вони тридцять срібняків – вартість Оціненого, – Того, Кого оцінили сини Ізраїля,
10 #
Єр. 18:2, 39:7–9; 2 М. 9:12. і дали їх за гончарське поле, як наказав мені Господь.
Суд у Пилата
11 #
Мр. 15:2–5; Лк. 23:2; Ів. 18:29–38. #
1 Тим. 6:13; Мт. 26:64. Ісус же став перед правителем. Правитель запитав Його: Чи ти юдейський Цар? Ісус відповів: Ти кажеш!
12 #
Лк. 23:10; Дії 24:2; Іс. 53:7; Лк. 23:9. Коли первосвященики і старші Його звинувачували, Він нічого не відповідав.
13Тоді Пилат каже Йому: Хіба не чуєш, скільки проти Тебе свідчать?
14 #
Мт. 26:63; Ів. 19:9. Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що правитель дуже дивувався.
15 #
Мр. 15:6–14; Лк. 23:17–23; Ів. 18:39. На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого бажали.
16Був же тоді відомий в’язень, якого звали Вараввою.
17 #
Мт. 27:22, 1:16. Коли вони зібралися, Пилат сказав їм: Кого хочете, щоб я відпустив вам, Ісуса Варавву чи Ісуса, Котрий зветься Христос?
18Адже знав, що через заздрощі видали Його.
19 #
Дії 25:17; Лк. 23:47; Дії 3:14. Коли ж він сидів на судилищі, послала до нього його дружина сказати: Не май нічого до Того Праведника, бо я багато натерпілася нині уві сні через Нього!
20А первосвященики й старші підмовили людей, аби просити за Варавву, а Ісуса щоб убити.
21Правитель озвався і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
22 #
Дії 3:13, 13:27; Мт. 27:17. Пилат їм відповів: А що я маю зробити з Ісусом, Який зветься Христос? Усі закричали: Нехай буде розп’ятий!
23Він же сказав: А який злочин Він скоїв? Та вони ще дужче кричали: Нехай буде розп’ятий!
24 #
Мр. 15:15; Лк. 23:24; Ів. 19:16а. Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього Праведника! Дивіться самі!
25 #
Мт. 23:35; Дії 5:28, 18:6; 2 Сам. 1:16, 14:9; Єр. 51:35. У відповідь весь народ закричав: Кров Його на нас і на наших дітях!
26Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.
Знущання над засудженим Ісусом
27 #
Мр. 15:16–20; Ів. 19:2. Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторію#27:27 Преторій – місце в римському військовому таборі, де перебував полководець., зібрали через Нього весь підрозділ.
28І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю
29 #
Мт. 20:19; Пс. 21:8; Мт. 26:49. та, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку і, впавши на коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю юдейський!
30 #
Мт. 26:67; Іс. 50:6. І плювали на Нього та, взявши тростину, били Його по голові.
Дорога на Голгофу
31А коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розп’яття.
32 #
Мр. 15:21–26; Лк. 23:26–34; Ів. 19:17–24. #
Дії 6:9. Виходячи, зустріли чоловіка з Киринеї на ім’я Симон, якого примусили нести Його хрест.
33Коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що в перекладі означає Череповище,
34 #
Пс. 68:22. дали Йому випити вина, змішаного з жовчю, але Він, покуштувавши, не схотів пити.
35 #
Пс. 22:19. А ті, які розіп’яли Його, кидаючи жереб, поділили Його одяг
36і, посідавши, стерегли Його там.
37Над Його головою прибили напис Його провини: Це Ісус – Цар юдейський.
38 #
Мр. 15:27–32а; Лк. 23:35–38. #
Іс. 53:12. Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного – праворуч, другого – ліворуч.
Глузування над розп’ятим Ісусом
39 #
Пс. 21:8, 109:25; Плач. 2:15. А ті, хто проходив повз Нього, лихословили Його, похитуючи своїми головами
40 #
Мт. 26:61, 4:3. і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти є Син Божий, то зійди з хреста!
41Так само й первосвященики з книжниками та старшими, глузуючи, говорили:
42 #
Лк. 4:23; Соф. 3:15. Інших спасав, а Себе Самого не може спасти?! Він, Цар ізраїльський, нехай зійде тепер з хреста – і повіримо в Нього.
43 #
Пс. 21:9; Іс. 36:7,20; Мт. 16:16. Він покладав надію на Бога; нехай тепер Його визволить, якщо хоче, бо Він сказав: Я – Божий Син!
44 #
Мр. 15:32б; Лк. 23:39–43. Так само і розбійники, розп’яті з Ним, насміхалися з Нього.
Ісусова смерть
45 #
Мр. 15:33–39; Лк. 23:44–48; Ів. 19:28–30. #
Ам. 8:9; Єр. 15:9. Від шостої години по всій землі тривала темрява – аж до дев’ятої години.
46 #
Пс. 21:2. А о дев’ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?
47Деякі з тих, які там стояли, почувши це, говорили, що Він кличе Іллю#27:47 Єврейське ім’я Ілля означає «Бог мій – Ягве», тому вигук Ісуса (Пс. 22:2) дехто з присутніх сприйняв як заклик до пророка Іллі..
48 #
Пс. 68:22. І зараз же один із них, підбігши, взяв губку, наповнив її оцтом, настромив на очеретину і дав Йому пити.
49Інші ж казали: Облиш, подивимося, чи прийде Ілля Його спасати.
50Ісус же, знову голосно скрикнувши, віддав духа.
51 #
2 М. 26:31; Євр. 6:19, 12:26. І ось завіса храму роздерлася надвоє – згори додолу; земля затряслася, скелі порозпадалися,
52 #
Єз. 37:12; Іс. 26:19; Дан. 12:2. гроби повідкривалися, багато тіл померлих святих встали
53 #
1 Кор. 15:20; Мт. 4:5. і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до святого міста і явилися багатьом.
54 #
Мт. 16:16. А сотник і ті, які з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися й говорили: Справді, Він був Божий Син!
55 #
Мр. 15:40; Лк. 23:49; Ів. 19:25–27. Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони йшли за Ісусом з Галилеї, прислуговуючи Йому.
56 #
Мр. 15:40; Мт. 27:61, 28:1, 4:21. Поміж ними була Марія Магдалина, Марія – мати Якова та Йосипа, мати Зеведеєвих синів.
Поховання Ісуса
57 #
Мр. 15:42–47; Лк. 23:50–55; Ів. 19:38–42. Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї на ім’я Йосип, який і сам був учнем Ісуса;
58 #
5 М. 21:22. він прийшов до Пилата й попросив тіло Ісуса. Після чого Пилат наказав дати.
59 #
1 Цар. 13:29. Взявши тіло, Йосип обгорнув Його чистим полотном
60 #
Мр. 16:4. і поклав Його до своєї нової гробниці, яку висік у скелі, та, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов.
61 #
Мт. 27:56. Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, які сиділи напроти гробу.
Сторожа біля гробниці
62 #
Мт. 21:45. Наступного дня, що після п’ятниці#27:62 Дослівно – приготування., зібралися первосвященики та фарисеї до Пилата
63 #
Ів. 7:12,47; Лк. 23:5,14; Мт. 27:40, 12:40. і кажуть: Пане, ми пригадали, що той обманщик сказав ще за життя: Через три дні Я воскресну!
64 #
Мт. 28:13, 12:45. Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоби часом Його учні, прийшовши вночі, не викрали Його та не сказали народові: Він воскрес із мертвих! – бо буде цей останній обман гірший від першого.
65 #
Мт. 28:11. Пилат сказав їм: Маєте варту, ідіть і забезпечте, як знаєте.
66 #
Дан. 6:18. Вони пішли й забезпечили гробницю: опечатали камінь і поставили варту.
Currently Selected:
МАТВІЯ 27: CUV
Highlight
Copy
Compare
Share
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
БІБЛІЯ Сучасний переклад © Українське Біблійне Товариство (2020-2023)
МАТВІЯ 27
27
Ісуса ведуть до Пилата
1 #
Мр. 15:1; Лк. 23:1; Ів. 18:28. #
Лк. 22:66; Мт. 21:23. Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду проти Ісуса, щоб убити Його;
2і, зв’язавши Його, повели й передали правителеві Пилату.
Каяття Юди
3 #
Дії 1:18. #
Мт. 26:15. Тоді Юда, який Його видав, побачивши, що Він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет первосвященикам і старшим,
4 #
Мт. 27:24; 5 М. 27:25. кажучи: Я згрішив, видавши невинну кров. Вони ж сказали: А що нам до того? Сам дивися.
5 #
2 Сам. 17:23. Тоді він кинув срібняки в храмі, пішов геть і повісився.
6 #
Мр. 7:11; 5 М. 23:19. А первосвященики, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крові.
7Порадившись, вони купили на них гончарське поле, щоб хоронити там чужинців.
8Тому те поле досі зветься Полем крові.
9 #
Мт. 26:15; Зах. 11:13. Тоді сповнилося сказане через пророка Єремію, який говорив: І взяли вони тридцять срібняків – вартість Оціненого, – Того, Кого оцінили сини Ізраїля,
10 #
Єр. 18:2, 39:7–9; 2 М. 9:12. і дали їх за гончарське поле, як наказав мені Господь.
Суд у Пилата
11 #
Мр. 15:2–5; Лк. 23:2; Ів. 18:29–38. #
1 Тим. 6:13; Мт. 26:64. Ісус же став перед правителем. Правитель запитав Його: Чи ти юдейський Цар? Ісус відповів: Ти кажеш!
12 #
Лк. 23:10; Дії 24:2; Іс. 53:7; Лк. 23:9. Коли первосвященики і старші Його звинувачували, Він нічого не відповідав.
13Тоді Пилат каже Йому: Хіба не чуєш, скільки проти Тебе свідчать?
14 #
Мт. 26:63; Ів. 19:9. Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що правитель дуже дивувався.
15 #
Мр. 15:6–14; Лк. 23:17–23; Ів. 18:39. На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого бажали.
16Був же тоді відомий в’язень, якого звали Вараввою.
17 #
Мт. 27:22, 1:16. Коли вони зібралися, Пилат сказав їм: Кого хочете, щоб я відпустив вам, Ісуса Варавву чи Ісуса, Котрий зветься Христос?
18Адже знав, що через заздрощі видали Його.
19 #
Дії 25:17; Лк. 23:47; Дії 3:14. Коли ж він сидів на судилищі, послала до нього його дружина сказати: Не май нічого до Того Праведника, бо я багато натерпілася нині уві сні через Нього!
20А первосвященики й старші підмовили людей, аби просити за Варавву, а Ісуса щоб убити.
21Правитель озвався і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
22 #
Дії 3:13, 13:27; Мт. 27:17. Пилат їм відповів: А що я маю зробити з Ісусом, Який зветься Христос? Усі закричали: Нехай буде розп’ятий!
23Він же сказав: А який злочин Він скоїв? Та вони ще дужче кричали: Нехай буде розп’ятий!
24 #
Мр. 15:15; Лк. 23:24; Ів. 19:16а. Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього Праведника! Дивіться самі!
25 #
Мт. 23:35; Дії 5:28, 18:6; 2 Сам. 1:16, 14:9; Єр. 51:35. У відповідь весь народ закричав: Кров Його на нас і на наших дітях!
26Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.
Знущання над засудженим Ісусом
27 #
Мр. 15:16–20; Ів. 19:2. Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторію#27:27 Преторій – місце в римському військовому таборі, де перебував полководець., зібрали через Нього весь підрозділ.
28І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю
29 #
Мт. 20:19; Пс. 21:8; Мт. 26:49. та, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку і, впавши на коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю юдейський!
30 #
Мт. 26:67; Іс. 50:6. І плювали на Нього та, взявши тростину, били Його по голові.
Дорога на Голгофу
31А коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розп’яття.
32 #
Мр. 15:21–26; Лк. 23:26–34; Ів. 19:17–24. #
Дії 6:9. Виходячи, зустріли чоловіка з Киринеї на ім’я Симон, якого примусили нести Його хрест.
33Коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що в перекладі означає Череповище,
34 #
Пс. 68:22. дали Йому випити вина, змішаного з жовчю, але Він, покуштувавши, не схотів пити.
35 #
Пс. 22:19. А ті, які розіп’яли Його, кидаючи жереб, поділили Його одяг
36і, посідавши, стерегли Його там.
37Над Його головою прибили напис Його провини: Це Ісус – Цар юдейський.
38 #
Мр. 15:27–32а; Лк. 23:35–38. #
Іс. 53:12. Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного – праворуч, другого – ліворуч.
Глузування над розп’ятим Ісусом
39 #
Пс. 21:8, 109:25; Плач. 2:15. А ті, хто проходив повз Нього, лихословили Його, похитуючи своїми головами
40 #
Мт. 26:61, 4:3. і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти є Син Божий, то зійди з хреста!
41Так само й первосвященики з книжниками та старшими, глузуючи, говорили:
42 #
Лк. 4:23; Соф. 3:15. Інших спасав, а Себе Самого не може спасти?! Він, Цар ізраїльський, нехай зійде тепер з хреста – і повіримо в Нього.
43 #
Пс. 21:9; Іс. 36:7,20; Мт. 16:16. Він покладав надію на Бога; нехай тепер Його визволить, якщо хоче, бо Він сказав: Я – Божий Син!
44 #
Мр. 15:32б; Лк. 23:39–43. Так само і розбійники, розп’яті з Ним, насміхалися з Нього.
Ісусова смерть
45 #
Мр. 15:33–39; Лк. 23:44–48; Ів. 19:28–30. #
Ам. 8:9; Єр. 15:9. Від шостої години по всій землі тривала темрява – аж до дев’ятої години.
46 #
Пс. 21:2. А о дев’ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?
47Деякі з тих, які там стояли, почувши це, говорили, що Він кличе Іллю#27:47 Єврейське ім’я Ілля означає «Бог мій – Ягве», тому вигук Ісуса (Пс. 22:2) дехто з присутніх сприйняв як заклик до пророка Іллі..
48 #
Пс. 68:22. І зараз же один із них, підбігши, взяв губку, наповнив її оцтом, настромив на очеретину і дав Йому пити.
49Інші ж казали: Облиш, подивимося, чи прийде Ілля Його спасати.
50Ісус же, знову голосно скрикнувши, віддав духа.
51 #
2 М. 26:31; Євр. 6:19, 12:26. І ось завіса храму роздерлася надвоє – згори додолу; земля затряслася, скелі порозпадалися,
52 #
Єз. 37:12; Іс. 26:19; Дан. 12:2. гроби повідкривалися, багато тіл померлих святих встали
53 #
1 Кор. 15:20; Мт. 4:5. і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до святого міста і явилися багатьом.
54 #
Мт. 16:16. А сотник і ті, які з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися й говорили: Справді, Він був Божий Син!
55 #
Мр. 15:40; Лк. 23:49; Ів. 19:25–27. Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони йшли за Ісусом з Галилеї, прислуговуючи Йому.
56 #
Мр. 15:40; Мт. 27:61, 28:1, 4:21. Поміж ними була Марія Магдалина, Марія – мати Якова та Йосипа, мати Зеведеєвих синів.
Поховання Ісуса
57 #
Мр. 15:42–47; Лк. 23:50–55; Ів. 19:38–42. Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї на ім’я Йосип, який і сам був учнем Ісуса;
58 #
5 М. 21:22. він прийшов до Пилата й попросив тіло Ісуса. Після чого Пилат наказав дати.
59 #
1 Цар. 13:29. Взявши тіло, Йосип обгорнув Його чистим полотном
60 #
Мр. 16:4. і поклав Його до своєї нової гробниці, яку висік у скелі, та, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов.
61 #
Мт. 27:56. Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, які сиділи напроти гробу.
Сторожа біля гробниці
62 #
Мт. 21:45. Наступного дня, що після п’ятниці#27:62 Дослівно – приготування., зібралися первосвященики та фарисеї до Пилата
63 #
Ів. 7:12,47; Лк. 23:5,14; Мт. 27:40, 12:40. і кажуть: Пане, ми пригадали, що той обманщик сказав ще за життя: Через три дні Я воскресну!
64 #
Мт. 28:13, 12:45. Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоби часом Його учні, прийшовши вночі, не викрали Його та не сказали народові: Він воскрес із мертвих! – бо буде цей останній обман гірший від першого.
65 #
Мт. 28:11. Пилат сказав їм: Маєте варту, ідіть і забезпечте, як знаєте.
66 #
Дан. 6:18. Вони пішли й забезпечили гробницю: опечатали камінь і поставили варту.
Currently Selected:
:
Highlight
Copy
Compare
Share
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
БІБЛІЯ Сучасний переклад © Українське Біблійне Товариство (2020-2023)