ЯКОВА 2:1-13

Брати мої, не зважайте на особу, майте віру в нашого Господа слави – Ісуса Христа! Адже коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у блискучих шатах, та ввійде бідний у вбогому одязі, а ви поглянете на того, хто в шатах блискучих, і скажете: Ти сядь отут зручно, а бідному скажете: Ти стань отам або сядь тут на моєму підніжку, – то хіба не вчинили ви поділ між собою, хіба не стали суддями з лихими задумами? Слухайте, любі брати мої: хіба не обрав Бог бідних світу як багатих вірою і спадкоємців Царства, яке пообіцяв тим, хто любить Його? А ви зневажили бідного. Хіба не багаті гнітять вас, і хіба не вони тягнуть вас на суди? Хіба не вони ганьблять добре ім’я, яким вас названо? Отже, коли ви виконуєте царський закон згідно з написаним: Люби свого ближнього, як самого себе, – добре робите. Коли ж зважаєте на особу, то чините гріх: Закон звинувачує вас як порушників. Адже хто весь Закон виконує, а згрішить в одному, той став винним у всьому, бо Хто сказав: Не чини перелюбу, – Той і сказав: Не вбивай! Коли ж не чиниш перелюбу, а вбиваєш, ти став порушником Закону. Так говоріть і так робіть, як ті, хто має бути суджений Законом свободи. Тому що суд без милосердя на того, хто не чинив милосердя. Милосердя ставиться вище суду.