ВИХІД 13:1-22

Господь промовив до Мойсея такі слова: Посвяти Мені кожного первістка, який першим відкриває материнське лоно. Чи це буде людина, чи тварина серед Ізраїльтян – вони всі Мої. І промовив Мойсей до народу: Запам’ятайте цей день, у який ви вийшли з Єгипту, з дому неволі. Адже потужною рукою вивів вас Господь звідти. Тому не їжте квашеного. Сьогодні, у місяці авіві, ви виходите. Коли ж Господь введе тебе в землю ханаанців, хеттейців, аморейців, гіввійців і євусейців, про яку Він поклявся твоїм батькам, що дасть тобі землю, що тече молоком і медом, то здійснюватимеш цього місяця таке служіння. Сім днів їстимеш опрісноки. Крім того, сьомого дня – свято для Господа. Опрісноки будеш їсти сім днів. Тому нічого квашеного не повинно навіть з’явитися ні в тебе, ні в усій твоїй місцевості. Того дня скажеш своєму синові такі слова: Так має бути, тому що так учинив зі мною Господь, коли я виходив з Єгипту. І буде це тобі знаком на твоїй руці і пам’яткою між твоїми очима, а Господній Закон буде на твоїх устах. Адже потужною рукою вивів тебе Господь з Єгипту. У визначений час ти будеш дотримуватися цієї постанови з року в рік. А коли Господь введе тебе в край ханаанців, як Він пообіцяв тобі й твоїм батькам, що дасть його тобі, то відділиш для Господа кожного, хто першим відкрив материнське лоно. Також усе первородне чоловічої статі з худоби, яке є в тебе, належатиме Господу. А за кожного первородного осла заплатиш викуп вівцею; якщо ж не викупиш, то скрутиш йому шию. За кожного первістка з людей, з-поміж твоїх синів, заплатиш викуп. Якщо колись у майбутньому твій син тебе запитає: Що все це означає? – то скажеш йому: Могутньою рукою вивів нас Господь з Єгипту, з дому неволі. Коли ж фараон виявився непоступливим і не хотів нас відпустити, то Господь знищив кожного первістка в єгипетському краю – від первістків з-поміж людей до первородних із домашніх тварин. Тому я приношу в жертву Господу кожного з-поміж самців, який першим народжується, і викуповую кожного первістка з моїх синів. І буде це ознакою на твоїй руці і пам’ятним знаком між твоїми очима, тому що сильною рукою вивів нас Господь з Єгипту. Коли ж фараон відпустив народ, Бог не повів їх через филистимський край, хоча так було ближче. Бог сказав: Щоб часом не пожалкував народ, побачивши війну, і не забажав повернутися до Єгипту. Тому Бог повів народ в обхід, дорогою через пустелю, в напрямку Червоного моря. Йшли Ізраїльтяни з єгипетського краю організовано, злагодженими колонами. Мойсей забрав з собою і кості Йосифа, оскільки той узяв із синів Ізраїля присягу, кажучи: Вас неодмінно відвідає Бог, тому заберіть звідси з собою мої кості. Вони вирушили з Суккота і отаборились в Етамі, на краю пустелі. Господь йшов перед ними в денний час у хмарному стовпі, щоб показувати їм дорогу, а вночі – у полум’яному стовпі, щоб освітлювати їм шлях, аби вони могли йти вдень і вночі. Не зникав хмарний стовп з-перед очей народу вдень, як і полум’яний стовп – уночі.