ДАНИЇЛА 10:1-21

Третього року перського царя Кіра, Даниїлові, якого називали Валтасар, було об’явлено Слово, і це Слово правдиве про велику боротьбу. Даниїл зрозумів це Слово, бо його значення відкрилось у видінні. У той час я, Даниїл, був у жалобі три тижні буквальних днів. Улюбленої їжі я не їв, а м’яса та вина навіть не брав у рот. Я не намащувався пахощами аж до закінчення трьох тижнів-днів. Двадцять четвертого дня першого місяця, коли я був на березі великої ріки Тигр, то, звівши свої очі, я побачив Мужа, одягненого у лляний одяг. Він був підперезаний поясом з чистого уфазького золота. Його тіло було подібне до топаза, а Його обличчя, – наче сяйво блискавки. Його очі були подібні до яскравих світильників, а Його руки і Його ноги – як відполірована до блиску мідь; звук Його голосу був потужним, як гомін великого натовпу. І тільки я, Даниїл, бачив те видіння, – люди, котрі були зі мною, не бачили цього явища, натомість великий жах охопив їх, – вони повтікали й поховались. Я залишився один, і споглядав те велике видіння, – сили мене залишили, моє обличчя змінилося до невпізнанності, і я ледве тримався. І тут я почув голос Його слів, – і щойно я почув Його слова, то впав, як непритомний, і лежав долілиць на землі. Та ось до мене доторкнулась якась рука, і підвела мене так, що я став на свої коліна й сперся на долоні моїх рук. Тоді ангел сказав мені: Даниїле, улюблений муже, вважай на слова, які я скажу тобі, й стань на свої ноги там, де ти є, бо я посланий тепер до тебе. І коли він говорив до мене ці слова, я, тремтячи, піднявся. Тоді він промовив до мене: Не бійся, Даниїле! Адже з першого дня, коли ти вирішив зрозуміти, упокорившись перед своїм Богом, твої слова були почуті, і з приводу твоїх слів я прийшов. Володар перського царства протистояв мені двадцять один день, але Михаїл, перший з верховних владик, – прийшов мені на допомогу, коли я залишився з царями Персії. Тому я прийшов, аби пояснити тобі, що буде з твоїм народом в останні дні, бо видіння стосується майбутнього. І коли він говорив до мене ці слова я, схилившись своїм обличчям до землі, мовчав. Раптом хтось, подібний до людини, доторкнувся до моїх уст. Я почав говорити і промовив до того, хто стояв переді мною: Володарю мій, це видіння викликало в мене біль, і я не маю жодної сили. Як же мені, недостойному слузі мого господаря, розмовляти з таким володарем, як ти? Адже зараз я не маю сили, і навіть дихати важко. Тоді той, що подібний до людини, доторкнувся до мене і підбадьорив мене, промовивши: Не бійся, улюблений муже, мир тобі! Будь мужнім, будь сильним! І поки він так говорив зі мною, я відчув приплив сил і сказав: Говори, мій Володарю, адже ти мені додав сили. А він запитав: То тепер ти знаєш, чому я до тебе прийшов? Однак, незабаром я повинен повернутися, щоби далі боротися з володарем Персії. Коли ж я відійду, з’явиться володар Греції. Але зараз я тобі сповіщу написане в Книзі Істини, і немає нікого, хто б мене підтримав у цій боротьбі, крім Михаїла, вашого Владики.