ДІЇ 5:21-42

Почувши це, вони пішли вдосвіта до храму й навчали. Тим часом первосвященик і ті, котрі з ним, прийшовши, скликали синедріон, усіх старших з‑поміж синів Ізраїля і послали до в’язниці, щоб їх привести. Слуги пішли, та у в’язниці їх не знайшли. Повернувшись, сповістили, кажучи, що в’язницю знайшли ретельно замкненою, з охороною, яка стояла перед дверима. Але, відчинивши, всередині вони нікого не знайшли. Коли почули ці слова [священик], начальник охорони храму та первосвященики, то дивувалися, як це все могло статися. Тут прийшов хтось і сповістив їм, що мужі, яких вони посадили до в’язниці, перебувають у храмі, стоять і навчають народ. Тоді начальник охорони пішов зі слугами, привів їх без застосування сили, бо боялися народу, щоб не побив їх камінням. Привівши, вони поставили їх у синедріоні. І первосвященик запитав їх, кажучи: Чи не з погрозою заборонили ми вам навчати в це Ім’я? А ви наповнили Єрусалим вашою наукою і хочете навести на нас кров цього Чоловіка? Та Петро й апостоли у відповідь сказали: Потрібно більше слухатися Бога, ніж людей! Бог батьків наших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві. Бог підняв Його Своєю правицею як Князя і Спасителя, щоби дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів. І ми та Дух Святий, Якого дав Бог тим, хто кориться Йому, є [Його] свідками щодо цих слів! Почувши це, вони лютували і змовлялися їх убити. Та один фарисей у синедріоні на ім’я Гамалиїл, – законовчитель, шанований усім народом, – вставши, наказав, щоб апостолів вивели на короткий час, а їм сказав: Мужі ізраїльські, поміркуйте між собою щодо цих людей, що ото хочете з ними зробити. Недавно об’явився Тевда, кажучи, що він є кимось, – до нього пристало щось із чотириста людей. Він був убитий, і всі, котрі вірили в нього, розсіялися і зійшли на ніщо. Після нього під час перепису об’явився галилеєць Юда, потягнувши за собою [чимало] народу. І він також загинув, а всі, хто слухав його, розпорошилися. І нині кажу вам: відступіться від цих людей і залишіть їх. Бо якщо цей задум і ця справа від людей, – вона загине; якщо ж від Бога, то ви не зможете зруйнувати її, – щоби часом не стати вам богоборцями! Тож вони послухали його, і, покликавши апостолів, побили їх, пригрозили не говорити в Ім’я Ісуса й відпустили. А вони вийшли із синедріону, радіючи, що за Ім’я Господа [Ісуса] удостоїлися прийняти зневагу. І щодня в храмі й по домах вони не переставали навчати й благовістити про Ісуса Христа.