ДІЇ 20:13-38

Ми ж, прийшовши до корабля, відпливли до Асона, маючи намір звідти взяти Павла, – він так нам наказав, тому що сам бажав іти пішки. Коли ж він приєднався до нас у Асоні, ми взяли його та й прибули до Мітилени; наступного дня ми відпливли звідти і причалили напроти Хіоса. А через день відпливли до Самоса [і, перебувши в Трогилії], наступного дня прибули до Мілета, оскільки Павло надумав обминути Ефес, щоб не затриматися в Азії, бо він поспішав, аби при можливості бути в Єрусалимі на день П’ятдесятниці. А з Мілета, пославши в Ефес, він закликав пресвітерів Церкви. Коли вони прибули до нього, він промовив до них: Ви знаєте, що з першого дня, відколи прийшов до Азії, я перебував з вами весь час, служачи Господу з усією покірливістю, зі слізьми та випробуваннями, яких зазнав через змови юдеїв; я не ухилявся ні від чого, що вам корисне, аби говорити вам і навчати вас прилюдно і по домах, засвідчуючи юдеям і грекам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса. І ось тепер я, зв’язаний Духом, іду в Єрусалим, не знаючи, що там мене спіткає, проте Святий Дух у кожному місці свідчить мені, кажучи, що мене очікують кайдани та муки. Але Я [ні про що не турбуюся] і не дорожу [своєю] душею, лише б [з радістю] закінчити свою дорогу та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса: засвідчити Радісну Звістку Божої благодаті! І ось тепер я знаю, що більше не побачите мого обличчя всі ви, між якими я ходив, проповідуючи [Боже] Царство. Тому свідчу вам сьогодні, що я чистий від крові всіх! Адже я не ухилявся від того, щоб об’явити вам усю Божу волю. Пильнуйте себе та всю отару, в якій вас Дух Святий поставив єпископами, щоби пасти Церкву [Господа і] Бога, яку Він придбав Своєю кров’ю. [Бо] я знаю, що після мого відходу прийдуть до вас хижі вовки, які не будуть щадити отари. І з‑поміж вас самих постануть мужі, які будуть говорити перекручене, аби потягти учнів слідом за собою. Тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я зі слізьми три роки, день і ніч, не переставав навчати кожного з вас. І тепер доручаю вас Богові та Слову Його благодаті, яке може збудувати й дати спадщину між усіма освяченими. Срібла, золота чи одягу я не жадав ні від кого. Самі знаєте, що моїм потребам і тим, хто був зі мною, послужили ось ці руки. Я вам увесь час показував, що так працюючи, треба захищати немічних і згадувати слова Господа Ісуса, Який Сам сказав: Блаженніше давати, ніж брати! Промовивши це, він опустився на коліна та помолився з ними всіма. Великий же був плач усіх! Припадаючи Павлові до шиї, вони цілували його, сумуючи найбільше через слова, які сказав, що більше не побачать його обличчя. І вони провели його до корабля.