ДІЇ 15:1-34

Та деякі, прийшовши з Юдеї, навчали братів: Якщо ви не будете обрізані за звичаєм Мойсея, не зможете спастися! Коли ж виникло протистояння і чималі диспути Павла та Варнави з ними, то постановили, аби Павло й Варнава та деякі інші з них пішли до апостолів і старших у Єрусалим із цим питанням. Тож вони, послані Церквою, проходили Фінікію і Самарію, розповідали про навернення язичників і приносили велику радість усім братам. Прийшовши в Єрусалим, були прийняті Церквою, апостолами і старшими. Вони розповіли, що Бог зробив через них. Та піднялися деякі з партії фарисеїв, які повірили, і говорили, що їм треба обрізатись і наказати, аби вони зберігали закон Мойсея. Тож зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу. Після тривалого обговорення Петро, вставши, сказав їм: Мужі‑брати, ви знаєте, що з перших днів Бог зробив серед нас вибір, щоб моїми устами язичники почули слово Євангелії і повірили. І Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши [їм], як і нам, Святого Духа; жодної різниці не зробив між нами й ними, вірою очистивши їхні серця. То чому ж тепер випробовуєте Бога, намагаючись накласти учням на шию ярмо, якого не змогли понести ні наші батьки, ні ми? Але віримо, що ми, як і вони, спасемося благодаттю Господа Ісуса. Замовкли всі люди й слухали Варнаву та Павла, які розповідали, скільки через них зробив Бог ознак і чудес між язичниками. Коли вони закінчили, Яків у відповідь сказав: Мужі‑брати, послухайте мене. Симон розповів, як від самого початку навідався Бог, щоб вибрати з язичників народ для Свого Імені. І з цим узгоджуються слова пророків, як написано: Після цього повернуся і відбудую зруйнований намет Давида, і руїну його відбудую, і підніму його, щоб решта людей і всі язичники, над якими закликається Моє Ім’я, шукали Господа, – говорить Господь, Який чинить це [все]; відомі від віку [Богові всі Його діла]! Тому я вважаю, що не треба завдавати турбот тим язичникам, які навертаються до Бога, але застерегти їх, щоби стримувалися від ідольських жертв, розпусти, задушеного і крові. Адже Мойсей з давніх поколінь має своїх проповідників у містах, і вони читають його книги в синагогах щосуботи. Тоді апостоли, старші й вся Церква вважали за потрібне послати в Антіохію з Павлом і Варнавою обраних з‑поміж себе мужів: Юду, якого називали Варсавою, і Силу, – провідних мужів між братами. І написали [таке] своєю рукою: Апостоли і старші, [і] брати, – вітання тим, хто в Антіохії, Сирії і Килікії, братам, які з язичників! Ми почули, що деякі, кого ми не посилали, пішовши від нас, викликали у вас замішання вченням, яке схвилювало ваші душі, [навчаючи, що треба обрізатися і зберігати Закон]; ми, однодушно вибравши мужів, вважали за потрібне послати їх до вас із нашими улюбленими Варнавою і Павлом – людьми, які посвятили свої душі Імені нашого Господа Ісуса Христа. Отже, послали ми Юду й Силу, і вони словами перекажуть те саме. Сподобалося Духові Святому і нам не накладати на вас жодного більшого тягаря, за винятком цього необхідного: стримуватися від жертв ідолам, крові, задушеного і розпусти. Добре зробите, як цього будете уникати. Бувайте здорові! Посланці прийшли до Антіохії і, зібравши людей, передали послання. Прочитавши, ті зраділи від цієї потіхи. Юда і Сила, будучи самі пророками, багатьма словами втішали і зміцнювали братів. А коли вони перебули деякий час, брати їх відпустили з миром до тих, хто їх послав. [Але Сила захотів залишитися там, а Юда сам повернувся в Єрусалим].