2 САМУЇЛА 5:1-25

Після цих подій всі Ізраїлеві племена прибули до Давида в Хеврон і промовили такі слова: Ось ми – твоя кістка і твоє тіло! Ще у ті часи, коли Саул був нашим царем, ти був тим, котрий виводив Ізраїль у військові походи і приводив. Ще тоді Господь сказав тобі: Ти будеш пасти народ Мій, Ізраїль, і станеш володарем над Ізраїлем! Отже, всі Ізраїлеві старійшини прибули до царя в Хеврон, і цар Давид уклав з ними в Хевроні Заповіт перед Господом, після чого вони помазали Давида царем над Ізраїлем. Давидові було тридцять років, коли він став царем, і царював він сорок років. Сім років і шість місяців він царював над Юдою в Хевроні, і тридцять три роки владарював у Єрусалимі над усім Ізраїлем і Юдою. Одного разу цар зі своїм військом пішов на Єрусалим проти євусейців, що жили в тім краю. Вони переказували Давидові, мовляв: Ти не ввійдеш сюди, бо навіть сліпі та кульгаві воюватимуть проти тебе. А це означало: Давид ніколи сюди не вступить! І все ж Давид заволодів фортецею Сіон, – тепер це Місто Давида. А було все так: Того дня Давид сказав: Той, хто вдарить євусейця, пробравшись через канал водопроводу, той знищить отих сліпих і кульгавих, яких зненавиділа душа Давида! Тому й говорять: Сліпі та криві не ввійдуть до Храму. Отже, Давид поселився в твердині (фортеці), і назвав її Містом Давида. Пізніше Давид відбудувавмісто й навколишні стіни від фортеці Мілло й до середини. З часом Давид ставав дедалі могутнішим, і Господь, Бог Саваот, був із ним. Якось тирський цар Хірам надіслав до Давида послів, які доставили кедрове дерево разом з будівничими: столярами й майстрами-каменярами для зведення стін. Вони й спорудили Давидові власний палац. Давид ще раз пересвідчився, що це Господь поставив його царем над Ізраїлем, і звеличив його царство заради Свого народу Ізраїлю. Після переселення з Хеврона, Давид узяв собі ще наложниць і дружин з Єрусалима, котрі також народили Давидові синів і дочок. Ось імена тих, котрі йому народились в Єрусалимі: Шаммуа, Шовав, Натан і Соломон; Їбхар, Елішуа, Нефеґ і Яфіа; Елішама, Еліяда та Еліфалет. Коли ж филистимці дізнались, що Давид помазаний царем над Ізраїлем, то все филистимське військо вирушило, аби знайти Давида. Дізнавшись про це, Давид перейшов у фортецю. Прибувши, филистимці отаборились у Рефаїмській Долині. Тоді Давид звернувся до Господа з запитанням: Чи виступати мені проти филистимців, і чи віддаси їх у мої руки? І Господь відповів Давидові: Виступай, адже Я, безперечно, віддам филистимське військо в твої руки! Тож Давид вирушив до Ваал-Пераціма. Там Давид ущент розбив їх, промовивши: Господь зробив серед моїх ворогів переді мною пролом, як проривають води! Тому й назване те місце: Ваал-Перацім (Поразка). Филистимці навіть полишали там своїх божків, які Давид і його воїни забрали. Проте через якийсь час филистимці знову прийшли й отаборились у Рефаїмській Долині. Тому Давид знову запитав Господа, а Він відповів: Не йди на них прямо, а обійди їх з тилу, – напади на них зі сторони бальзамових дерев! Отже, коли почуєш відгомін приглушених кроків по верхів’ях бальзамових дерев, тоді виступай, – це означатиме, що Господь йде перед тобою, аби знищити табір филистимців! Давид зробив так, як йому наказав Господь. Тож він громив филистимців від Гіви й аж до повороту на Ґезер.