1 САМУЇЛА 2:12-36

Проте сини Ілія були негідними людьми й не дбали про служіння Господу. Вони не дотримувались ні священицьких обов’язків, ні правил щодо народу. Коли людина приносила жертву, і як м’ясо вже варилось, то приходив слуга священика з тризубою вилкою в руках, і встромляв її у великий котел, чи в каструлю, або в казан, чи в горщик, – і все, що потрапляло на вилку, священик забирав собі. Так вони чинили стосовно всіх Ізраїльтян, котрі приходили в Шіло. Навіть ще до того, як спалювали на жертовнику жир, приходив слуга священика й говорив до того, хто приносив жертву: Дай мені м’яса на печеню для священика; вареного м’яса він не приймає, а лише сире! А коли той чоловік говорив: Спочатку потрібно спалити жир, а вже тоді візьмеш, що забажаєш, – то слуга заперечував: Ні, віддавай зараз, а якщо ні, то візьму силою! Тому гріх перед Господом тих обох молодиків був дуже тяжкий, адже вони зневажливо ставились до Господніх жертвоприношень… А хлопчина Самуїл, одягнутий у лляний ефод, служив перед Господом. Його матір виготовляла для нього малий одяг за зростом, і щороку приносила йому, коли приходила зі своїм чоловіком задля принесення щорічної жертви. Ілій щоразу благословляв Елкану та його дружину, говорячи: Нехай Господь нагородить тебе нащадком від цієї жінки замість випрошеного й відданого Господу. Після цього вони повертались до своєї місцевості. Тож Господь зглянувся на Анну: вона знову й знову вагітніла і ще народила трьох синів та дві дочки, в той час як хлопчик Самуїл зростав із Господом. Хоча Ілій був у дуже похилому віці, він чув про все, що його сини витворяли з усіма Ізраїльтянами, і знав, як вони віддаються розпусті з жінками, які прислуговували при вході до Намету Зустрічі. Він говорив їм: Чому ви робите такі речі? Адже я чую про ваші злі вчинки від усього народу. Ні, так не повинно бути, сини мої! Недобрі речі я чую про вас, – ви спроваджуєте народ до відступлення від Господа! Якщо людина згрішить проти людини, то в молитві віддають цю справу Богові; але якщо людина грішить проти Господа, то хто за неї заступиться в молитві? Проте вони (сини) не слухали застережень свого батька, тому Господь вирішив їх знищити. А тим часом підліток Самуїл поступово підростав, здобуваючи прихильність як у Господа, так і повагу серед людей. Одного разу прийшов до Ілія Божий чоловік, і переказав йому слова Господа: Хіба Я, насправді, не об’являвся родові твого прабатька, коли вони були ще в Єгипті, в краю фараонів! Я обрав його (Левія) з-поміж усіх Ізраїльських племен Собі як священика, аби він міг наближатись до Мого жертовника, звершувати кадіння ладаном й носити ефод переді Мною; Я дав також поколінню твого прабатька всі жертвоприношення Ізраїльських дітей, що проходять через вогонь. Для чого ж ви зневажаєте Мої жертви та Мої приношення, які Я призначив для Святині? Адже ти поважаєш своїх синів більше, ніж Мене; ви жирієте від кращих первоплодів усіх жертв Мого народу, Ізраїлю!? Тому ось таке рішення Господа, Бога Ізраїлю: Хоч Я, справді, обіцяв твоїм нащадкам, як і нащадкам твого прабатька, що повіки будете ходити переді Мною, проте тепер приречення Господа інше: Так не буде! Адже лише тих, котрі шанують Мене, вшаную і Я, але ті, котрі Мене зневажають, будуть зневажені! Оце наближається час, коли Я відітну твоє рамено (силу) від рамена твого батьківського роду, аби не доживала в твоєму поколінні людина до похилого віку. Ти з досадою, як супротивник, дивитимешся на Моє місцеперебування, – на все те добро, яке Я чинитиму Ізраїлю, але в твоєму роду ніколи не буде людини похилого віку. І все ж декого з твоїх нащадків не відкину від Мого жертовника, аби було прикро твоїм очам і страждала твоя душа. Ось чому кожен, хто народжуватиметься серед твоїх нащадків, вмиратиме в розквіті сил. Ознакою для тебе буде те, що станеться з обома твоїми синами, Хофні та Пінхасом. Вони обидва загинуть в один день. А для Себе Я поставлю вірного священика, який діятиме за бажанням Мого серця та буде Мені до душі. Я збудую йому надійний дім. Він ходитиме перед Моїм Помазаником постійно. Буде так, що кожен, хто залишиться з твого роду, прийде, аби Йому поклонитись й, очікуючи від нього якусь монету, або буханець хліба, скаже: Признач мене хоч на якесь служіння, аби мати хоч шматок хліба.