Пiсня над пiснями 2
2
1Я нарциз, Соронська квітка, я лилїя долиняна! 2Що лилїя між тернами - те мила моя між дївами. 3Яблоня між деревами лїсними - се мій милий між молодиками. В холодку під нею любо седїти менї, овощі її солодкі піднебінню мойму. 4Він увів мене в дім веселої гостини, а стяг його надо мною - любов. 5Покріпіть мене вином, осьвіжіть мене яблоками: від любови знемогаю. 6Лїва рука його під головою в мене, правою мене він обнімає. 7Заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські, на серни й оленицї польні, не будїть, не розрухуйте милої моєї, аж доки їй вгодно! 8Се голос любого мого! ось, він ійде, скаче через гори; перескакує узгірря! 9Бо ж мій милий - мов той сугак, мов той олень молоденький! Глянь, стоїть він за стїною в нас, у віконце зазирає, і кріз крати поглядає. 10Ось мій любий говорить до мене: Встань, моя ти мила, вийди, прекрасна моя! 11Вже зима минула, дощі перестали; 12Квітки вбірають землю; час пісень настиг; в лугах наших голос горлицї чути; 13Завязки фіґ показались на фіґовинї; виноград зацвив і дише любим своїм цьвітом. Уставай, моя ти люба, вийди, пишна вродо! 14Голубко моя в росколинах скелї, схована в дупловинї! покажи менї лице твоє, дай голос твій почути; голос твій такий солодкий, образ твій такий принадний! 15Ловіть нам лисицї, молодії лисинята, що псують наш виноградник, - виноградник у цьвіту наш! 16Мій любий менї належить, а я йому; він пасе серед лилїй. 17Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, ти знов вернися; будь скорий, як серна, як молодий олень на розпадених горах.
Currently Selected:
Пiсня над пiснями 2: UKRK
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Пiсня над пiснями 2
2
1Я нарциз, Соронська квітка, я лилїя долиняна! 2Що лилїя між тернами - те мила моя між дївами. 3Яблоня між деревами лїсними - се мій милий між молодиками. В холодку під нею любо седїти менї, овощі її солодкі піднебінню мойму. 4Він увів мене в дім веселої гостини, а стяг його надо мною - любов. 5Покріпіть мене вином, осьвіжіть мене яблоками: від любови знемогаю. 6Лїва рука його під головою в мене, правою мене він обнімає. 7Заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські, на серни й оленицї польні, не будїть, не розрухуйте милої моєї, аж доки їй вгодно! 8Се голос любого мого! ось, він ійде, скаче через гори; перескакує узгірря! 9Бо ж мій милий - мов той сугак, мов той олень молоденький! Глянь, стоїть він за стїною в нас, у віконце зазирає, і кріз крати поглядає. 10Ось мій любий говорить до мене: Встань, моя ти мила, вийди, прекрасна моя! 11Вже зима минула, дощі перестали; 12Квітки вбірають землю; час пісень настиг; в лугах наших голос горлицї чути; 13Завязки фіґ показались на фіґовинї; виноград зацвив і дише любим своїм цьвітом. Уставай, моя ти люба, вийди, пишна вродо! 14Голубко моя в росколинах скелї, схована в дупловинї! покажи менї лице твоє, дай голос твій почути; голос твій такий солодкий, образ твій такий принадний! 15Ловіть нам лисицї, молодії лисинята, що псують наш виноградник, - виноградник у цьвіту наш! 16Мій любий менї належить, а я йому; він пасе серед лилїй. 17Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, ти знов вернися; будь скорий, як серна, як молодий олень на розпадених горах.
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in