Псалми 69
69
1Проводиреві хора: На Шошанїм. Давидова. С паси мене, Боже, бо повідь займає душу мою! 2Загруз я в глибокому болотї і нема в йому дна; попав на глибину, і бистрінь заливає мене. 3Я знемігся від поклику, гортань моя висохла; втомились очі мої, визираючи Бога мого. 4Більше ненавидящих мене безвинно, як волосся на голові в мене; потужні мої губителї, що без причини ворогують на мене; чого я не загарбав, те мусїв я дати. 5Ти, Боже знаєш мій нерозум, і провини мої не закриті перед тобою. 6Не дай же через мене осоромитись тим, що вповають на тебе, Господи, Боже сил небесних! Не дай осоромитись через мене тим, що шукають тебе, Боже Ізраїля! 7Бо за тебе терплю зневагу, і сором покрив лице моє! 8Чужим став я братам моїм, і чужинцем синам матері моєї. 9Бо ревність для дому твого ізсушила мене, і зневага тих, що тебе зневажають, впала на мене. 10Коли я плакав і душа віддалась посту, то й те було менї в наругу. 11Надїв я волосїнницю, і стався їм приповідкою. 12Сидячі у воротах мають помовку про мене; складають піснї на підпитку. 13Я ж, Господи, - молитва моя до тебе, в час благоволення твого. Боже, по великостї милосердя твого вислухай мене, по правдї спасення твого! 14Витягни мене з болота, не дай менї потонути! Дай менї вирятуватись від ненавидників моїх, і з глибинї вод. 15Бистрінь водяна нехай не затопить мене, і глибінь не проковтне мене, й яма роззявлена нехай не затулить челюстей своїх. 16Вислухай мене, Господи, велика бо твоя милість; поглянь на мене по великостї милосердя твого. 17І не одвертай лиця твого від слуги твого, я бо в тїснотї; вислухай мене скоро! 18Приближися до душі моєї, вирятуй її; спаси її задля ворогів моїх! 19Ти знаєш мою наругу, і зневагу мою, і сором мій; всї гнобителї мої перед тобою. 20Від наруги серце мов розбилось, я став вельми нужденний; ждав я милосердя, не дождався, і потїшителїв, та не знайшов нїкого. 21До страви моєї вкинули вони жовч, а прагнущого оцтом мене напували. 22Стіл їх нехай буде сїттю перед ними, і що на благо людям, нехай на петлю їм обернеться. 23Нехай в очах їм почорнїє, щоб не бачили сьвіта, і литки їх нехай їм завсїди трясуться. 24Висип на них ярость твою, і поломя гнїву твого нехай обгорне їх! 25Спустошеннє нехай спаде на оселю їх; в наметах їх щоб не осталось нї одного живого! 26Вони бо знущаються над тим, кого ти покарав, втїшаються болями ранених твоїх. 27Полїчи їм неправду їх до неправди, і не дай їм увійти в правду твою. 28Нехай вичеркнуться з книги живих, і не будуть записані вкупі з праведними! 29Я ж бідний і горе менї; спасеннє твоє, Боже, нехай вислобонить мене! 30Буду прославляти імя Боже піснями, величати його хвалою. 31Буде се любійше Господеві над бики, над теля рогате з росколеними ратицями. 32Побачать впокорені, вони звеселяться; ви, що шукаєте Бога, нехай оживе серце ваше! 33Господь бо слухає бідних, і не одвертаєсь від попавших в неволю. 34Да восхвалять його небеса і земля, моря і все, що там живе-кишить. 35Бог бо спасе Сиона, і збудує городи Юдейські; і мати муть там оселю і займаньщину. 36І потомство слуг його мати ме наслїддє; і хто любить імя його, жити ме там.
Currently Selected:
Псалми 69: UKRK
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Псалми 69
69
1Проводиреві хора: На Шошанїм. Давидова. С паси мене, Боже, бо повідь займає душу мою! 2Загруз я в глибокому болотї і нема в йому дна; попав на глибину, і бистрінь заливає мене. 3Я знемігся від поклику, гортань моя висохла; втомились очі мої, визираючи Бога мого. 4Більше ненавидящих мене безвинно, як волосся на голові в мене; потужні мої губителї, що без причини ворогують на мене; чого я не загарбав, те мусїв я дати. 5Ти, Боже знаєш мій нерозум, і провини мої не закриті перед тобою. 6Не дай же через мене осоромитись тим, що вповають на тебе, Господи, Боже сил небесних! Не дай осоромитись через мене тим, що шукають тебе, Боже Ізраїля! 7Бо за тебе терплю зневагу, і сором покрив лице моє! 8Чужим став я братам моїм, і чужинцем синам матері моєї. 9Бо ревність для дому твого ізсушила мене, і зневага тих, що тебе зневажають, впала на мене. 10Коли я плакав і душа віддалась посту, то й те було менї в наругу. 11Надїв я волосїнницю, і стався їм приповідкою. 12Сидячі у воротах мають помовку про мене; складають піснї на підпитку. 13Я ж, Господи, - молитва моя до тебе, в час благоволення твого. Боже, по великостї милосердя твого вислухай мене, по правдї спасення твого! 14Витягни мене з болота, не дай менї потонути! Дай менї вирятуватись від ненавидників моїх, і з глибинї вод. 15Бистрінь водяна нехай не затопить мене, і глибінь не проковтне мене, й яма роззявлена нехай не затулить челюстей своїх. 16Вислухай мене, Господи, велика бо твоя милість; поглянь на мене по великостї милосердя твого. 17І не одвертай лиця твого від слуги твого, я бо в тїснотї; вислухай мене скоро! 18Приближися до душі моєї, вирятуй її; спаси її задля ворогів моїх! 19Ти знаєш мою наругу, і зневагу мою, і сором мій; всї гнобителї мої перед тобою. 20Від наруги серце мов розбилось, я став вельми нужденний; ждав я милосердя, не дождався, і потїшителїв, та не знайшов нїкого. 21До страви моєї вкинули вони жовч, а прагнущого оцтом мене напували. 22Стіл їх нехай буде сїттю перед ними, і що на благо людям, нехай на петлю їм обернеться. 23Нехай в очах їм почорнїє, щоб не бачили сьвіта, і литки їх нехай їм завсїди трясуться. 24Висип на них ярость твою, і поломя гнїву твого нехай обгорне їх! 25Спустошеннє нехай спаде на оселю їх; в наметах їх щоб не осталось нї одного живого! 26Вони бо знущаються над тим, кого ти покарав, втїшаються болями ранених твоїх. 27Полїчи їм неправду їх до неправди, і не дай їм увійти в правду твою. 28Нехай вичеркнуться з книги живих, і не будуть записані вкупі з праведними! 29Я ж бідний і горе менї; спасеннє твоє, Боже, нехай вислобонить мене! 30Буду прославляти імя Боже піснями, величати його хвалою. 31Буде се любійше Господеві над бики, над теля рогате з росколеними ратицями. 32Побачать впокорені, вони звеселяться; ви, що шукаєте Бога, нехай оживе серце ваше! 33Господь бо слухає бідних, і не одвертаєсь від попавших в неволю. 34Да восхвалять його небеса і земля, моря і все, що там живе-кишить. 35Бог бо спасе Сиона, і збудує городи Юдейські; і мати муть там оселю і займаньщину. 36І потомство слуг його мати ме наслїддє; і хто любить імя його, жити ме там.
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in