Різдво очима ХристаЗразок

На коліна припадіть

«Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь. І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала». ЛК. 2:15-16

У Вифлеєм скоріш спішіть,
Там знайдете немовля,
На коліна припадіть —
Ним спасеться вся земля.

Співаючи такі слова у колядках, мало хто фізично стає на коліна. Ми розуміємо, що це запрошення у пісні метафоричне. Та якщо справді хочемо побачити Христа, тоді маємо бути готовими прийняти запрошення і припасти на коліна своїм серцем. Як це розтлумачити? Для нас — означає прийти зі смиренням і очікуванням, визнаючи, що ця Особа гідна такої шани.

Як і пастухи, ми отримуємо спонукання і можливість іти до Бога, бо Він є Богом, Який шукає. У подіях Різдва Він дивовижним чином узяв на Себе ініціативу, пославши Свого Сина у світ безпорадним дитям, і промовивши до пастухів через ангела: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2:10-11). Бог узяв ініціативу благодаттю, а пастухи відповіли вірою. Вони повірили ангельській звістці й почали завзято шукати ті ясла. Поставивши цей пошук вище заробітку й всього, що знали, вони негайно захотіли пізнати для себе Відкупителя світу. Яка чудова ілюстрація того, як маємо реагувати на Боже послання ми!

Хтось може дивитися на пастухів із насмішкою, вважаючи нерозумними через їхню просту віру й реакцію. А що ж заважає чоловікові чи жінці повірити в Боже послання так, як вони? Одне слово — гордість. Гордість могла б утримати пастухів на полі з проголошеною від ангелів звісткою, але без відносин із Христом. Гордість може завадити нам прийти до Христа на схилених колінах і побачити правду, що для справжнього пізнання Бога від нас вимагається розкаяний дух і смиренне серце (Пс. 50:19).

У Храм Різдва Христового у Вифлеємі неможливо зайти просто так. Двері занадто низькі. Якщо ви хочете ввійти в те місце, яке представляє народження Господа Ісуса, то існує лише один спосіб зробити це: нахилитися і стати на коліна. Це прекрасна картина — і вона спонукує нас запитати: чи готовий я упокоритись перед Христом? Чи готовий, як ті пастухи, відмовитись від попередніх припущень та планів, щоби пізнати цього Відкупителя і йти за Ним? Перевірте своє серце цього різдвяного дня: нехай воно завжди буде схиленим перед Божою славою, і величає Того, Хто перший упокорився, прийшовши до нас Царем-немовлям.

• до яких змін у мисленні закликає мене Бог?
• яким чином Бог змінює схильності мого серця — те, що я люблю?
• до яких дій закликає мене сьогодні Бог?