Адвент: Світло, що сходить у темрявіЗразок

Голос, що лунає в пустелі.

«Чути голос волаючого в пустелі: Приготуйте Господеві дорогу, – рівняйте в степу стежку нашому Богові!» Ісаї 40:3 (CUV)

Іван Хреститель – перший голос Різдва. Він не носив святкового одягу, не співав колядок і не запалював свічки. Його життя було голосом – простим, чесним, пророчим. Він кликав людей приготувати серце, щоб розпізнати Того, Хто вже стоїть серед них.

Світ Івана був шумним, сповненим політичних і релігійних суперечок. І все ж Бог обрав саме пустелю – місце позбавлене комфорту, але наповнене правди. Бо саме там, серед тиші, голос лунає найчіткіше.

І сьогодні Бог кличе нас бути голосом у сучасній пустелі – серед байдужості, цинізму, фальші, жорстокості та несправедливості. Бути людьми, які не просто говорять, а живуть так, що через них чути Євангеліє. Бути голосом надії там, де панує страх. Голосом правди там, де зручно мовчати. Голосом співчуття там, де суспільство втомилося від болю.

Бути голосом Івана – означає не вказувати на себе, а на Христа. Наше покликання – не рятувати, а готувати дорогу Тому, Хто рятує. Коли ми говоримо, служимо, любимо – ми нагадуємо світу, що Світло вже в дорозі.

Запитай себе:

• Де я сьогодні можу стати голосом Божої надії для ближніх?
• Які «пустелі» навколо мене потребують слова життя?

Молитва:

Господи, зроби моє життя голосом, який веде інших до Тебе. Навчи говорити правду з любов’ю, діяти з милосердям і жити з надією. Нехай через мене люди почують Тебе. Нехай від спілкування зі мною люди наповнюються надією. Амінь.