Адвент: Світло, що сходить у темрявіЗразок

Коли темрява здається густішою.

«Народ, який ходить у темряві, побачить велике сяйво, – над тими, котрі живуть у країні смертної тіні, засяє світло...» Ісаї 9:1 (CUV)

Адвент починається не зі свічок і гірлянд, а з темряви. Бо саме в темряві ми найкраще бачимо світло.

Ізраїль чекав Месію в часи розпачу – під ярмом імперій, у зламаних надіях, у світі, який здавався надто жорстоким, щоб у ньому ще могло статися диво. Вони втратили землю, свободу, спокій і, здавалось, навіть Бога. Але саме туди, у зранену націю, прийшло світло спасіння.

Хіба це не схоже на нас? Ми теж знаємо, що таке чекати світла в темні часи. Ми бачимо руїни, втому, невизначеність, і все ж тримаємося обіцянки: темрява не буде вічною. Бог не відвернувся від Ізраїлю – і не відвертається від України. У найтемніші ночі нашої історії Він народжує в серцях тиху надію. Світло знову сходить.

Темрява – це не лише те, що навколо нас, а й те, що всередині: страх, втома, зневіра, біль від втрат. Але Боже світло не уникає темряви – воно входить у неї. Христос приходить саме туди, де ми не очікуємо: у наші розбиті історії, у тривогу, у сумніви. Приходить, щоб зцілити, витерти сльози, відновити надію та мету, наповнити новим сенсом.

Адвент нагадує: ми не повинні тікати від темряви, бо саме там Бог розпочинає творити нове. Як світанок, який не зупинити, Його світло сходить, навіть коли небо ще темне.

Запитай себе:

• У яких сферах мого життя сьогодні темрява здається густішою за мою надію?
• Чи дозволяю я Христу увійти туди своїм світлом?

Молитва:

Господи, коли я гублюсь у темряві, навчи мене не тікати, а чекати на Тебе. Дай мені побачити Твоє світло навіть у найтемнішу годину. Нехай Твоя присутність осяє мої страхи й принесе мир. Амінь.