Адвент: Світло, що сходить у темрявіЗразок

Життя між «вже» і «ще ні».

«Адже ми надією спаслися. Надія ж, яку бачимо, вже не є надією, бо хіба надіється хтось на те, що бачить?» Римлян 8:24 (CUV)

Адвент навчає нас жити в напрузі. Христос вже прийшов – спасіння звершене, світло засяяло, гріх переможений. Але водночас ми бачимо, що зло ще діє, війни тривають, серця болять, сльози не висохли. Ми живемо між «вже» і «ще ні» – між Віфлеємом і Новим Єрусалимом.

Цей проміжок – це простір віри. Саме тут ми вчимося чекати, довіряти і діяти. Адвент закликає нас не до пасивного очікування, а до активної надії – такої, що втілює майбутнє Царство вже зараз.

Коли ми підтримуємо тих, хто втратив силу – ми виявляємо любов, яка перемагає смерть.
Коли лікуємо рани – ми наближаємо той день, коли Бог «витре кожну сльозу».
Коли творимо справедливість – ми нагадуємо, що гряде Цар, Який судитиме праведно.
Коли будуємо мости замість стін – ми показуємо, що в Божому Царстві немає чужих.
Коли годуємо голодних і втішаємо самотніх – ми втілюємо Божу турботу тут і тепер.
Коли дякуємо замість нарікання – ми свідчимо, що надія сильніша за обставини.

Життя між «вже» і «ще ні» – це поклик бути «передсмаком» Царства, що гряде. Ми – свідки світанку, який ще тільки починає світати.

Запитай себе:

•Як сьогодні я можу бути «передсмаком» Божого Царства для інших?

•У чому я можу не просто чекати, а діяти з надією, щоб нести зцілення в зламаний світ?

Молитва:

Господи, дякую, що Ти довірив мені бути осередком Твого Царства у світі, який ще чекає відновлення. Навчи мене любити, служити, нести зцілення – як Ти. Хай через мої вчинки люди бачать Твоє Світло, яке вже сходить. Амінь.