ДЕНЬ 2: ВПЛИВАЄМО

Хтось залишив свій дім, хтось втратив близьку людину, хтось загубився у тому, куди рухатись, хтось почувається самотнім чи відкинутим…

Такою є реальність для українців, такою вона є і для українського студентства. У своїх викликах легко залишитись наодинці, навіть якщо вони знайомі багатьом. Розуміючи ці тенденції, що ми як християни можемо робити?

Дивлячись на життя Христа, ми бачимо, що Його проповідь Євангелії ніколи не була відірваною від дійсності, а завжди враховувала потреби і контекст народу/групи людей/конкретної людини.

• Він бачив відкинення і зневажливе ставлення до так званих “грішників і митників” – і не був осторонь. Натомість приймав, розділяв з ними життя і повертав гідність (Луки 5:27-32)
• Є проблеми, про які не говорять… але Він говорив. Викривав лицемірство релігійної верхівки, засуджував спотворені закони і зловживання владою (Матвія 23:13-31)
• Він дбав про фізичні потреби людей: годував голодних (Матвія 15:32-38), запрошував до відпочинку втомлених (Марка 6:30-31), зцілював хворих (Матвія 14:14).

Серце Христа було відкритим до потреб тих, хто навколо нього. Це серце, яке помічає, відгукується і приносить зцілення тим, хто розбитий.

Подумай:

• Які виклики найбільш актуальні для студентів твоєї групи/університету/міста? Що їх цікавить/турбує/болить?

• Які є можливості/ресурси, щоб відповісти на ці виклики?

• Який 1-2 кроки ти можеш зробити вже зараз, щоб відповісти на ці виклики? Що у цьому може зробити спільнота твоєї церкви чи парацерковної організації?

А тепер… дій! Дій, пам’ятаючи, Хто з тобою. Служіння і вплив неможливі без Автора, який дає поклик, наділяє силою, забезпечує ресурсами і зрощує плоди. І пам’ятай: твоє лідерство починається не з великих проєктів чи статусу, воно – в ініціативному відгуку на потребу і готовності взяти відповідальність там, де ти є вже зараз.

Авторка: Тетяна Калин