Не просто тесляЗразок

Чи можна зупинити хорошу людину?

Рано в неділю вранці, коли ще було темно, Марія Магдалина прийшла до гробниці й побачила, що камінь від входу був відкочений. Вона побігла і знайшла Симона Петра та іншого учня, якого любив Ісус. Вона сказала: «Вони забрали тіло Господа з гробниці, і ми не знаємо, куди Його поклали!»

Петро та інший учень вирушили до гробниці. Вони обидва бігли, але інший учень випередив Петра і першим дістався гробниці. Він нахилився, заглянув всередину і побачив там лляні пов'язки, але не зайшов. Тоді прийшов Симон Петро і зайшов всередину. Він також помітив лляні пов'язки, що лежали там, а пелена, яка покривала голову Ісуса, була складена і лежала окремо від інших пов'язок. Тоді учень, який першим дійшов до гробниці, також увійшов і побачив, і повірив, бо до того часу вони ще не розуміли Писання, яке говорило, що Ісус повинен воскреснути з мертвих. (Іван 20:1-9)

Після того, як Ісус був засуджений до смерті, Його роздягли і, згідно з римським звичаєм, перед розп'яттям побили батогами. З огляду на жорстокість побиття батогами, а також Його подальше розп'яття, історично достеменно відомо, що Ісус був мертвий. Навіть члени радикального Семінару Ісуса, який був популярний у 1990-х роках, визнали смерть Ісуса. Ось чому Джон Домінік Кроссан сказав, що смерть Ісуса через розп'яття «є настільки ж певною, наскільки може бути будь-яка історична подія».*1

Потім, відповідно до єврейських похоронних звичаїв, тіло Ісуса було покладено в міцну скельну гробницю, а до входу за допомогою важелів було прикочено надзвичайно великий камінь вагою приблизно дві тонни (див. Матвія 27:60).

Для охорони гробниці було поставлено римську варту, що складалася з суворо дисциплінованих чоловіків. Страх перед покаранням серед цих чоловіків «спричиняв бездоганну відданість обов'язку, особливо під час нічних чергувань».*2 Ця варта прикріпила до гробниці римську печатку, символ римської влади та авторитету.*3

Однак, попри варту та печатку, на третій день після розп'яття Христа гробниця була порожня. Масивний камінь був переміщений не тільки з входу, але й з усієї гробниці, ніби його підняли й віднесли.*4

Дехто висунув теорію, що апостоли вкрали тіло Ісуса, але, як каже Дж. Н. Д. Андерсон, «це суперечило б усьому, що ми знаємо про них: їхньому етичному вченню, якості їхнього життя, їхній стійкості в стражданнях і переслідуваннях».* 5 І якщо, як стверджують деякі, учні просто пішли до неправильної гробниці... або влада перенесла тіло... або навіть якщо явлення Ісуса після Воскресіння були лише галюцинаціями, чому ті, хто протистояв Ісусу, просто не показали Його тіло, тим самим назавжди придушивши будь-які чутки про Воскресіння?

Артур Майкл Рамсі, колишній архієпископ Кентерберійський, пише: «Я вірю у Воскресіння, зокрема тому, що без нього неможливо пояснити низку фактів».*6 Порожня гробниця була «занадто відома, щоб її можна було заперечити».7 Німецький теолог Пол Альтгаус стверджує, що твердження про Воскресіння «не могло б утриматися в Єрусалимі ні дня, ні години, якби порожнеча гробниці не була встановлена як факт для всіх зацікавлених».*8

1. Джон Домінік Кроссан, «Ісус: революційна біографія» (Нью-Йорк: HarperOne, 1995), 145.
2. Джордж Керрі, «Військова дисципліна римлян від заснування міста до кінця республіки». Анотація дисертації, опублікованої під егідою Ради аспірантів Індіанського університету, 1928, 41–43.
3. А. Т. Робертсон, «Словесні образи в Новому Завіті» (Нью-Йорк: R. R. Smith, 1931), 239.
4. Джош Макдауелл, «Докази, що вимагають вироку» (Сан-Бернардіно, Каліфорнія: Campus Crusade for Christ International, 1973), 231.
5. Дж. Н. Д. Андерсон, «Християнство: Свідчення історії» (Лондон: Tyndale Press, 1969), 92.
6. Артур Майкл Рамсі, Бог, «Христос і світ» (Лондон: SCM Press, 1969), 78–80.
7. Джеймс Гастінгс, ред., «Словник апостольської церкви» (Нью-Йорк: C. Scribner’s Sons, 1916): 2:340.
8. Пол Альтхаус, цитований у Вольфгарт Панненберг, «Ісус — Бог і людина», переклад Льюїса Л. Вілкінса та Дуейна А. Прібе (Філадельфія: Westminster Press, 1968), 100.