Від початку й до вічності: Дослідження великої історії Святого ПисьмаЗразок

У нашій Біблії, коли ми гортаємо сторінку від Малахії до Матвія, легко забути, що між цими двома книгами існує понад чотириста років історії.

Поки вони чекали, євреї молилися, вивчали Закон (Тора), святкували свої релігійні свята та збиралися у своїх місцях поклоніння (також синагогах), щоб нагадати собі про заповіт, який вони уклали з Богом. Порятунок прийде, коли прийде цар. Тож чекали з надією.

І ось одного разу прийшла Надія.

Прочитайте Луки 2:1-7.

Коли Ісус народився, лише Його батьки та, можливо, кілька тварин були там, щоб зустріти Його. Це все. Момент Його появи у світі не такий, як ми очікували б від народження Царя. Замість того, щоб отримати силу та велич, обіцяний Цар народився в смиренні та бідності.

Біблійні автори мало розповідали нам про дитинство Ісуса. За винятком однієї ситуації, коли Його батьки помилково залишили Його в Єрусалимі та знайшли Його в храмі, «сидячи серед учителів, слухаючи й запитуючи їх» (Луки 2:46), вони пропустили Його молоді роки та продовжили з моменту, коли Він почав Своє служіння.

Служіння Ісуса — це відновлення царства. Він приносить життя, зцілення та мир у світ, спустошений гріхом. Під час Свого служіння Ісус давав людям уявлення про Царство.

Пам’ятайте, гріх – це зловмисник. Він ніколи не мав на меті бути частиною Божого творіння. Через Свої чудеса Ісус дає людству швидку картину світу, який позбавлений гріха.

Прочитайте Матвія 4:17.

Ісусова модель учнівства вимагала від Його послідовників відданості Йому та стандарту життя в царстві, якого Він вимагав.

Під час Свого служіння Ісус відчував спротив Його посланню. Проголосивши Себе Господом і Царем, Ісус зробив сміливу заяву, яка не сподобалася єврейським релігійним лідерам. Але їхні спроби змусити замовкнути Царя творіння насправді зробили протилежне. Як частина божественного плану Бога, розп’яття та воскресіння Ісуса служать Його інтронізацією, підтверджуючи Його як Царя та заявляючи про остаточну перемогу Царства Божого.

Прочитайте Луки 23:32-49 і Луки 24:1-8.

Коли Ісус помер, темрява вкрила землю, фізичне відображення смутку та болю, які сповнили цей момент.

Розп'яття було жорстоким і жахливим способом смерті в Римській імперії. Але під час воскресіння Ісуса це приниження призвело до Його прославлення. Цим жертовним актом Ісус виконав Свою місію царства. У книзі Буття 3:15 Бог пообіцяв, що виправить те, що знищило грішне рішення Адама і Єви. Через Ісуса ми бачимо виконання цієї обіцянки!

Цар воскрес, і Його правління почалося.

Алілуя!