Від початку й до вічності: Дослідження великої історії Святого ПисьмаЗразок

Прочитайте 1 Самуїла 8:4–9.

У перших кількох розділах 1 Самуїла ми читаємо про народження та служіння останнього судді Ізраїлю, Самуїла. Віддано керуючи Ізраїлем протягом багатьох-багатьох років, Самуїл призначив своїх синів на своє місце. Але його сини були грішними й неслухняними (1 Сам. 8:3). Отже, старійшини Ізраїлю прийшли до Самуїла і вимагали від нього призначити царя, щоб правити ними.

Бог, у Своїй милості, дав ізраїльтянам те, що вони хотіли, і помазав Саула на царя. Але замість того, щоб принести благословення Ізраїлю, Саул виявився царем, який слідував власним шляхом, а не шляхом Бога.

Після того, як у Саула було відібрано царювання, історія швидко повертається, щоб зосередитися на його заміні — Давиді. Поки Саул зіщулився від страху, Давид сміливо захищав ім’я Бога та народ Ізраїлю (1 Сам. 17).

У Завіті з Давидом Бог спирався на завіти, які Він уклав з Авраамом і Мойсеєм. Він підтвердив обіцянки, які вже дав, а потім пообіцяв, що Давидове царство, або правління, триватиме вічно. Із землі, яку Бог дав Ізраїлю, мав вийти лідер із роду Давида, через якого благословення лилося б усьому світу. Обіцяним Царем буде Хтось набагато більший за Давида, Хто досконало правитиме Ізраїлем на славу Божу. Згодом ми побачимо, що більшим Сином великого Давида буде Господь Ісус Христос (Луки 11:31)!

Після смерті його батька і як царства було встановлено в його руках (1 Царів 2:46), Соломон почав своє правління, принісши тисячу всепалень на жертовнику в Ґівеоні.

Після смерті Соломона трон посів його син Ровоам. Десять північних і східних племен Ізраїлю повстали проти нього і заснували своє власне царство під керівництвом Єровоама. 2 Царство, яке пережило 120 років єдності під проводом Саула, Давида та Соломона, швидко занепало через розкол та ідолопоклонство.

Бог був терплячим з Ізраїлем і посилав пророків, щоб нагадати людям про заповіт, який вони уклали з Ним. Довгий час Бог працював через цих чоловіків, щоб повернути Ізраїль до місця послуху. Після приблизно двохсот років непослуху та ідолопоклонства Бог шанував завіт, який уклав з Ізраїлем. Але цього разу Він дав їм не благословення, а суд.

Прочитайте 2 Царів 17:6-7 і 2 Царів 24:10-17.

І Північне, і Південне царства були вигнані відповідно в 722 р. до н.е. і 586 р. до н.е. Ізраїль перейшов від процвітання під проводом Соломона до життя у вигнанні у Вавилоні та Ассирії.

У 538 році до нашої ери Ізраїль повернувся з вигнання та успішно відбудував храм і стіни Єрусалиму під керівництвом Ездри та Неемії. Проте навіть після відновлення інфраструктури їхнього міста вони незабаром повернулися до своїх грішних моделей поведінки. Ізраїль потребував обіцяного Месії.

1. Воган Робертс, Велика Божа картина (Downers Grove, IL: InterVarsity Press, 2002), 84.

2. Там само, 86.