Довіра

Наші діти приходять у цей світ повністю залежними від нас. Ми так хочемо захистити їх, але вони неминуче отримують попрілості, біль у животі та першу застуду. Бути дитиною важко, але матерям, які спостерігають за їхніми труднощами, може бути ще важче.

Коли моїй дитині було чотири дні, у нього була жовтяниця, і йому потрібна була фототерапія. Йому довелося лежати в ультрафіолетовій «валізі» з вечора п’ятниці до полудня неділі. Єдиний раз, коли ми могли його вивести або потримати, це щоб погодувати та змінити підгузок. Я ненавиділа це. Я знала, що лікування було необхідне, щоб йому стало краще, але у мене було розбите серце, що я не могла захистити його від усього цього. Я почувалася такою безсилою. На щастя, вихідні врешті-решт підійшли до кінця, і лікування подіяло.

Ті важкі дні допомогли мені усвідомити, що ключ до збереження батьківства — довіра Богу. Він справжній захисник моєї дитини. Хоча мені належить відіграти важливу роль, мої здібності обмежені там, де Його — ні. І як сильно я люблю свого маленького чоловічка, так ще більше його любить Бог. Я можу вірити, що моя дитина в Його руках у безпеці.

Вибір довіряти Богові своїх дітей непростий. Ми можемо інтелектуально знати, що Бог заслуговує довіри, але все одно нам важко віддати Йому свої сумніви та страхи. Однак, практикуючись, ми можемо навчитися послаблювати свою хватку і скидати тягар своїх турбот біля підніжжя хреста.

Книга Ісаї обіцяє, що Бог зберігатиме в повному мирі тих, чий розум непохитний, тому що вони довіряють Йому. Коли ми вирішуємо довіряти Богові своїх дітей, Він замінить наші тривожні думки Своїм миром. Це те, що нам доведеться робити знову і знову протягом усього життя нашої дитини. Чим раніше ми опануємо цим обміном, тим швидше зможемо навчитися жити у свободі, яку Бог має для нас як матерів.