Скромність

Коли в мене народилася дівчинка, я ніколи не могла уявити, що настане день, коли мені доведеться ділити її з іншою жінкою. Ми з її татом розлучилися, коли їй було 6 років. Ми обоє одружилися вдруге, і хоча його дружина не має власних дітей, вона радіє, що бере участь у вихованні моєї дочки. Поділитися нею було одним із найбільших викликів, з якими я зіткнулася.

Кілька років тому День матері припав на вихідні її тата. Я будувала плани зі своєю дочкою, і мені ніколи не спало на думку, що я не матиму її на цей день. День матері належав мені. Зрештою, я народила її, і в мене є шрам від кесаревого розтину, щоб підтвердити це.

Того ранку мій колишній чоловік запитав, коли він може побачити нашу доньку. Він також хотів привітати свою дружину з моєю дочкою на День матері. Я була вражена тим, що він навіть попросив мене розділити свій час. Я плакала, кричала і казала щось на кшталт: «Вона навіть не мама! У неї не буде МОЄЇ доньки на День матері!» Він докладав усіх зусиль, щоб пояснити важливість, але я застряла і не могла поділитися.

Невдовзі після розмови Бог нагадав мені про речі, які я маю зробити для своїх двох дочок, і про те, як я їх люблю. Можливо, я не їхня мама, але я роблю для них мамині речі. Я з’являюся, коли я їм потрібна, і вони теж мене люблять.

Моя дочка любить свою мачуху. Можливо, у неї немає шраму від кесаревого розтину, щоб довести, що вона народила дитину, але вона любила, підтримувала та піклувалася про мою доньку з того моменту, як вона вирішила з’явитися у її житті. Вона робить мамині речі без титулу чи похвал. Того дня я попросила вибачення перед своїм колишнім чоловіком і його дружиною за свої образливі слова і відвезла нашу дівчину до їхнього дому, щоб провести з ними півдня.

У своєму листі до Ефесян апостол Павло каже, що ми повинні «з усякою покірністю і лагідністю, з довготерпінням, у любові підтримуючи одне одного, намагаючись зберігати єдність духа в союзі миру».

Я постійно працюю над тим, щоб застосувати цей вірш у своєму житті та навчитися бути співбатьками так, як цього хоче Бог: зі смиренням, терпінням і любов’ю. Кожен з батьків у нашій змішаній сім’ї наполегливо працює над збереженням єдності та миру. Ми щодня йдемо на жертви, щоб виявляти милість і доброту одне до одного, і віримо, що кожен із нас має добрі наміри. Добре спільне батьківство – це складно, але можливо.

Незалежно від ситуації, в якій ми виховуємо дітей: мати-одиначка, подружня пара чи змішана сім’я, є багато можливостей бути вихованими зі смиренністю. Ми покликані виявляти любов і повагу до всіх, у тому числі до тих, хто допомагає нам виховувати наших дітей, і до самих дітей. Це не лише є позитивним прикладом для наших дітей у тому, як добре любити інших, але й шанує Бога.