Доброта

Коли ми маленькі, незалежно від того, яку релігію ми сповідуємо, нас усіх навчають Золотого правила: чини з іншими так, як би ти хотів, щоб інші чинили з тобою. Це фундаментальна життєва порада, і вона також прямо випливає з вчення Ісуса. Це проста фраза, але це важкий урок для втілення у життя.

Найбільше мене дратує – коли люди грубіянять. Я думаю, що немає жодного виправдання тому, що люди недоброзичливо ставляться одне до одного. Цим переконанням переповнене моє виховання. Це одна з речей, над якими я дуже старанно працювала зі своїми дівчатами — як бути добрими у своїх словах одне до одного, до себе та до своїх друзів. 

Кілька років тому у нас був особливо важкий сезон, коли вони ставились одна до одної просто жахливо. Вони з усіх сил намагалися чіплятися одна до одної. Вони робили все, щоб зачепити сестру за живе. Я була на межі здорового глузду! Я зателефонувала чоловікові зі сльозами на очах, бо не знала, що ще робити. Я все перепробувала!

Тоді у мене з'явилася ідея. Ми вирішили, що коли він повернеться з роботи, ми дамо їм скуштувати їхні ж ліки. 

З того моменту, коли він повернувся додому з роботи, я була роздратованою, і він був роздратованим. Ми сіли вечеряти з нашими дівчатами, і він сказав, що йому не подобається те, що я приготувала. Я відповіла, давши йому зрозуміти, що наступного разу він може й сам приготувати вечерю! Ми продовжували кидати фрази туди-сюди, туди-сюди. Наші дівчата були шоковані. 

Вони зупинили нас і повторили наші слова про те, що треба бути добрими. Вони говорили такі речі, як «ти повинен бути вдячним», «ти повинен бути добрим» і «якщо не маєш що сказати, краще взагалі нічого не кажи». Вони слухали те, чого ми намагалися їх навчити, навіть якщо вони не застосовували це на практиці. 

Пізніше того ж вечора ми розповіли їм про весь наш експеримент і нагадали їм, що Ісус закликає нас ставитися до інших так, як ми хочемо, щоб ставилися до нас. Ми хочемо, щоб до нас ставилися по-доброму, тому саме так ми повинні ставитися до інших. Ми говорили про слова з Приказок 18:21, де говориться, що наші язики мають владу життя і смерті. Ми наголосили їм, що завжди хочемо щоби нас знали як тих, хто підбадьорює та підносить інших, а не руйнує їх своїми словами.

Нещодавно я запитала своїх дівчат, чи пам'ятають вони той вечір. Кожна з них сказала «так». Хоча я не обов'язково рекомендую наш метод, але я рада, що урок їм запам'ятався. 

Як батьки, ми не завжди робимо все правильно. Чесно кажучи, ми могли б вважати перемогою, якби робили все правильно в половині випадків! Однак, якщо ми спираємося на вчення Ісуса як на основу того, чого ми навчаємо наших дітей, ми можемо бути впевнені, що ми на правильному шляху. Якщо ви відчуваєте невпевненість у своїх батьківських обов'язках, зробіть вдих і зверніться до Ісуса, щоб Він направив вас.