Коли молитва стає реальністюЗразок

День 4

Молитва без осуду

Коли ми дізнаємося, що нас прощено, в наших серцях з'являється неймовірна свобода. Ми відчуваємо себе живими та вільними. Але ми можемо легко покинути це місце і відкрити для себе новий вид неволі. Багато хто з нас виявляє, що, хоча ми віримо, що Бог простив нас, ми думаємо, що Він глибоко розчарований у нас. У наших серцях знову з'являються почуття провини і сорому, і ми боремося зі страхом і тривогою, намагаючись бути вірними.

Саме в цьому місці нам потрібно почути Римлян 8:1: «Тож немає тепер жодного осуду для тих, які в Христі Ісусі». Немає ніякого осуду. Якщо усвідомлення прощення веде до свободи, то наскільки важливим є усвідомлення того, що немає більше осуду? Але свобода, до якої це нас приводить, є контрінтуїтивною. Це не свобода піти й робити все, що нам заманеться. Це не беззаконна свобода. Це свобода, яка спонукає нас бути чесними.

Я припускаю, що ніхто з нас не намагається бути нечесним у своїх молитвах, хоча наші молитви можуть бути глибоко нечесними. Ми бачимо наш гріх, наш бунт, нашу зламаність і нашу боротьбу, і ми не називаємо правду про це, а просто просимо Бога, щоб це зникло або щоб Він щось виправив. Коли ми бачимо свій гріх, ми щиро перепрошуємо, сподіваючись, що якщо ми покажемо Богові, наскільки ми щирі, то, можливо, Він прийме наші вибачення. Ми забуваємо, що для тих, хто в Христі Ісусі, вже немає ніякого осуду, і замість того, щоб прийняти це і принести Йому правду про себе, ми ховаємося від Його погляду, бичуючи себе.

Єдиний спосіб по-справжньому повірити до кінця в те, що в Христі Ісусі немає осуду, це принести все, що змушує нас відчувати себе засудженими, перед Ним і покласти до Його ніг. Ми не можемо просто стверджувати такі істини, ми повинні їх перевіряти. Ми повинні перевірити, чи ми справді віримо, що спасіння є тільки вірою в одного Христа. Нам потрібно перевірити, чи немає осуду. Ми перевіряємо, чи віримо в ці речі, приносячи всіх себе Богові.

Де ви боретеся, щоб донести правду до Бога? У що вам важко повірити, що Бог може прийняти від вас? Це ваш гнів, хіть, заздрість чи, можливо, почуття нечистоти, осуду чи страху? Як би це виглядало, якби Ісус молився за вас не в минулому, а в сьогоденні, коли ви переживаєте ці речі?