Коли молитва стає реальністюЗразок

День 1

Добра Новина молитви

Коли я озираюсь у минуле і дивлюся, чим є молитва в моєму житті, я бачу, що вона часто стає місцем, де я намагаюся справити враження. Якогось миті я почав вірити, що найбільше Бог від мене хоче хороших і правильних молитов. І коли це не виходить — коли мій розум не може сфокусуватися або я засинаю, то мені стає соромно і я відчуваю провину за те, що в мене не виходить молитися краще. 

Саме в такі непрості моменти нам потрібно дізнатись, у чому полягає Добра Новина молитви. Павло пише про це в Римлян 8:26: "Так само й Дух приходить нам на допомогу, коли ми безсилі. Ми навіть не знаємо, за що маємо молитися, та Дух Сам заступається за нас перед Богом з таким зітханням, що словами й не вимовиш". Ми не знаємо, про що молитись. Подумайте про це. Коли Бог думає про вас і про вашу здатність молитися, Він пам'ятає, що ви не знаєте, як молитися. Він знає. Він розуміє. 

Але якщо ми на цьому й закінчимо, це виглядає депресивно. Можливо, нас надихає підтвердження Бога про те, що ми не знаємо, як молитися. Мене втішає думка, що Бог знає та розуміє це. Але Бог не зупиняється лише на розумінні. Бог щось із цим зробив! У Євреїв 4:14-16 говориться, що у нас є великий Первосвященник, Ісус Христос, Який розуміє наші спокуси, Який, подібно до нас, досвідчений у всьому, крім гріха, і Який пройшов небеса. Наш Первосвященник зійшов і осів праворуч Бога, "за завісу" як "якір міцний і безпечний" (Євреїв 6:19). Тому ми можемо бути впевнені, що ми “приступаємо з відвагою до престолу благодаті” (Євреїв 4:16). 

Наша сміливість базується не на тому, як добре в нас виходить молитися. Наша впевненість ґрунтується не на наших здібностях, вміннях, знаннях чи чесноті. Ми можемо наблизитися до Батька завдяки тому, що Ісус зробив для нас. Чому це гарна новина? Тому що ми можемо постати перед Богом такими, якими ми є, адже ні наші чесноти, ні знання, ні відданість не приводять нас у присутність Бога. Христос зробив усе замість нас. Христос спас нас, Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками, а не добрими людьми (Римлян 5:8). 

Тому, коли ви молитеся, подумайте, що ви робите, коли молитва не складається. Чи дратуєтеся, чи обіцяєте Богу, що наполегливіше працюватимете і намагатиметеся стати кращими, ніж зараз, і стискаєте зуби, але зрештою все одно знову зазнаєте невдачі? Чи відчуваєте сором під час молитви, тому що не можете прийняти думку, що Бог усвідомлює, що ви не знаєте, як молитися? Як могли б змінитися ваші молитви, якби ви принесли ці провали Богу в молитві, шукаючи Того, Який пам'ятає, що ви не знаєте, як слід молитися, але Який подбав про це замість вас?