Усі почуття: візьміть на себе відповідальність за свої почуття (а не навпаки)Зразок

Як знайти радість у недосконалості

Я не можу сказати вам, скільки разів мій щасливий потяг сходив із рейок через одну погану річ, одну дурнувату річ, яка не повинна була бути руйнівною. День може йти як по маслу, мої очікування високі, і тут — бац! Одне уривчасте слово, одна невдала взаємодія, один незграбний обмін думками, і спіраль починає розкручуватися. Це як цвях у колесо моєї щасливої поїздки, що спускає повітря, поки машина не опиниться на узбіччі. День закінчується.

Якщо ви такий же ідеаліст, як і я, ви розумієте, що я маю на увазі. Достатньо лише однієї речі, щоб вивести нас із себе. Одна річ йде не так, як треба, і ми намагаємося її відпустити. Уся розмова, весь день, уся відпустка — навіть усе наше життя, якщо ми переживаємо особливо драматичний момент — тепер зруйновані. Або якщо не зруйнована, то принаймні кинута в тінь. Не дивно, що ми дивимося на наших веселих, безтурботних друзів із заздрістю і трепетом: як їм це вдається? Як їм вдається залишатися радісними перед обличчям недосконалості?

Ці слова з’явилися після багатьох років, навіть десятиліть, биття подушок і молитовної боротьби. Я пишу їх не з легкістю, бо їх нелегко прийняти, а ще важче втілити в життя. Але ось правда: ми повинні навчитися бути щасливими, навіть коли нам сумно. Навіть тоді, коли наше життя, наш день, наші стосунки й навіть наші власні серця недосконалі.

У кожного з нас є несвідомі «правила щастя», які ми дотримуємося в глибині нашої свідомості:

Я не можу бути щасливою, якщо мій хлопець/дружина/найкращий друг/дитина не щасливі.

Я не можу бути щасливою, поки не вийду заміж.

Я не можу бути щасливою, поки не народжу дитину.

Я не можу бути щасливою, поки не позбудуся боргів.

Я не можу бути щасливим, поки моя дитина не повернеться до Бога.

Якщо ми хочемо претендувати на радість посеред цього безладного життя, ми повинні переписати наші власні правила щастя, правила, якими ми обмежуємо себе (не кажучи вже про Бога). Якщо ви зазирнете у своє серце, то можете виявити, що несвідомо дотримуєтеся деяких правил щастя, які звучать приблизно так:

Я нарешті зможу бути щасливим, коли…

Життя буде мирним, коли…

Моє життя буде хорошим, коли…

А що робити, якщо той час, на який ви чекаєте, ніколи не настане? Ви відкладете радість на невизначений час? Що, якщо ви перепишете свої правила щастя таким чином:

Я можу бути радісним, навіть якщо…

Бог може дати мені мир, навіть якщо.

Моє життя вже добре, попри…

Ми повинні перестати чекати ідеального, перш ніж дозволити собі бути щасливими. Якщо ми чекатимемо ідеального дня, щоби бути щасливими, ми можемо ніколи не пережити іншого щасливого дня в житті!

Святе Письмо дає нам іншу альтернативу: прийняти радість, яка не підкоряється нашим обставинам.

Коли б фіґове дерево не зацвіло,

і не було б урожаю у виноградниках, обманило зайняття оливкою, а поле їжі не вродило б, позникала отара з кошари й не стало б в оборах худоби, то я Господом тішитись буду й тоді, радітиму Богом спасіння свого!

Авакума 3:17–18