Усі почуття: візьміть на себе відповідальність за свої почуття (а не навпаки)Зразок

Коли темні почуття не мають цілі

Ніч пронизує пронизливий зойк. Мої батьки випрямляються в ліжку, серце б’ється об їхні ребра. Годинник блимає 3:00 ночі невблаганними червоними цифрами. Мама й тато сидять, мружачись одне на одного, сумніваючись у власних вухах. Був якийсь шум?

Знову крик: приглушений зойк, дитячий голос. Тато двома стрибками-камікадзе злітає з двох сходових прольотів. Він відчиняє двері й знаходить маленького хлопчика в піжамі-літаку, який кричить на передньому килимку, стиснувши кулаки й розплющивши очі.

Тато дивиться на нього. «Ліам?» — питає він, упізнавши трирічку за три будинки нижче. «Ліаме, друже, ти в порядку?»

Минули кілька днів, перш ніж мама й тато змогли розповісти цю історію, не посмикуючись. Виявилося, що маленький Ліам був сновидою, і він виліз із ліжка та поплентався до нашого дому, мабуть, мріючи попросити моїх братів пограти. Коли він підійшов до наших дверей, він прокинувся, розгублений і наляканий.

Іноді, як у бідного Ліама, великі почуття стукають у наші двері, і вони насправді не мають мети. Ми не впевнені, як вони туди потрапили й чому. Іноді ми прокидаємось і просто сумуємо. Нічого масштабно поганого не сталося — ми просто пригнічені. Печаль і тривога кличуть, і вони стоять на порозі, сподіваючись, що ми їх впустимо. 

У часи, коли я не можу знайти видимих ​​причин для своїх темних почуттів, я вважаю корисним провести письмовий опис. Я сідаю з Богом, папером і ручкою і ставлю собі кілька пошукових запитань:

Чи сталося щось погане?

Тебе хвилює щось конкретне?

Чи відчуваєш ти невирішеність конфлікту з кимось?

Чи вчинив ти гріх, у якому відчуваєш провину?

Іноді мої розслідування виявляють те, з чим мені потрібно розібратися — прояснення почуттів, проблему, яку я можу вирішити за допомогою молитви та розмови. Але іноді я нічого не знаходжу. Відповідь на всі чотири запитання – ні. Почуття можуть здаватися справжніми, але вони не мають справжньої причини. Коли ми відчуваємо смуток або тривогу без чіткої причини, ми не зобов’язані довго зберігати ці почуття. Ми не повинні запрошувати їх у свої серця.

Щоб допомогти темним почуттям на їхньому шляху, я вважаю корисним записати Святе Письмо або слова істини та повторювати їх собі, доки почуття поступово не зникнуть і не перестануть стукати. У моменти емоційної плутанини я чіпляюся за такі прості думки:

Бог любить мене.

Бог піклується про мене.

Бог «довготерпеливий і сповнений доброти» (Псалом 103:8).

У Христі я «непорочний і чистий... бездоганний». (Филип’ян 2:15)

Мої почуття не кажуть правду. Мені може бути сумно, але я не повинен сумувати. Я можу відчувати занепокоєння, але мені не потрібно тривожитися.

Бувають дні, коли можна бути нещасливим, але сьогодні не один із них.

Бувають дні для хвилювань, але сьогодні не один із них.

Ці твердження прості, але в цьому вся суть. Дикі почуття найкраще реагують на просту реальність.

Які б почуття не стукали сьогодні у двері наших сердець, живімо без страху. Змащуймо дверні петлі, готові не просто зачинитися проти ночі з її темрявою, а й відчинитися, щоб зустріти радісні почуття, коли повернеться денне світло.