Уроки з мого садуЗразок

Підтримка

На своєму овочевому городі я багато що вирощую вертикально — огірки, квасолю, помідори. Такий спосіб посадки економить місце і не дозволяє витким рослинам розповзатися по землі. Це також зменшує ймовірність того, що комахи чи хвороби заховаються у хаосі стебел.

Я саджаю витку квасолю вздовж паркану й спостерігаю, як вона росте. Коли з’являється 4–6 листочків, рослина випускає тонкий пагінець. Він шукає, за що б ухопитися, щоби продовжити здоровий ріст. Якщо я не направлю його — не допоможу знайти опору — він хапатиметься за будь-що: бур’ян, сусідню рослину, або навіть поповзе під газонокосарку чи тример.

Іноді лози чіпляються одна за одну. Це краще, ніж нічого — трохи додаткової підтримки. Але така підтримка все ж не зрівняється зі стабільністю, яку дає міцний паркан чи стійкий стрижень.

Так поводяться і лози, і людські серця. Вони шукають, за що триматися. Бог створив нас із глибоким прагненням до більшого — із надією, що ми шукатимемо Його. Але ми часто спрямовуємо це прагнення в інші боки: до їжі, залежностей, успіху, речей — до всього, що може приглушити біль або наситити душу… хоча б на мить.

Ми чіпляємось і за людей, шукаючи в них сили, розради, ствердження. Але таке сподівання може стати тягарем для них. Наші друзі, подружжя, навіть родина — не здатні нести вагу нашої глибокої потреби в підтримці.

Нам потрібна опора. Така, що не хитається. Надійна, незмінна. Ми потребуємо Того, Хто вище за нас, Хто — Сила. Господь — наша опора. Як лозу потрібно навчити обвиватися довкола стійкої опори, так і наші серця мають навчитися триматися за Нього. Коли ми покладаємось на Нього — саме тоді ми отримуємо силу, яка витримує бурі життя.

Звідки походить ваша сила? Ви чіпляєтесь за людей чи речі — чи тримаєтесь за Того, Хто є Джерелом життя й надії? Чи тренуєте своє серце довіряти Йому повністю?