Знайти Божий задум для мого життяЗразок

У сьомому класі мене сорок два рази відправляли до кабінету директора. Так, ви правильно прочитали. Сорок два рази. Можливо, зараз ви запитаєте: «Чому я маю слухати духовні поради від хулігана?» Чудове питання. Ось чому. Якщо коротко, у мене був чудовий директор, який відмовлявся вішати на мене ярлики через мої помилки. Його звали Ренді Бранк. Знову і знову мене відправляли до його кабінету. Але замість того, щоб називати мене «порушником спокою», «клоуном класу» або «безнадійним учнем», як називали мене деякі вчителі, він просто називав мене «юначе» або «сер». Хоча мої вчинки аж ніяк не заслуговували на таку ввічливість, пан Бранк відмовився дозволити моїм невдачам визначати мене. Він уособлював собою цитату, яку приписують і Гете, і Емерсону: «Якщо ви будете ставитись до людини такою, якою вона є, вона залишиться такою, якою вона є. Але якщо ви будете ставитись до неї так, ніби вона є такою, якою мала би бути й могла б бути, вона стане тим, ким мала би бути й могла б бути». Ми витрачаємо все своє життя, намагаючись бути достатньо хорошими, щоб отримати нову назву, не усвідомлюючи, що Ісус, як і мій директор, уже кличе нас новим ім’ям. Нам не потрібно робити себе новими, нам просто потрібно вірити в те, що Він говорить про нас.

У Другому Посланні до Коринтян 5:17 Біблія говорить: «Отже, хто перебуває в Христі, той є вже новим створінням. Старе минуло, а нове настало!». Я не знаю, які помилки ви бачите, дивлячись у дзеркало. Але кого б ви не вважали тим, хто дивиться на вас, будьте певні, це той, дії кого ви наслідуватимете. Ярлики — це потужні речі. Можливо, ви так і не навчилися дивитися далі тих ярликів, які вам навішали в тринадцять років. Можливо, ви погодилися з помилками, які зробили, і такими залишилися з того часу. Можливо, ви мріяли мати такого директора, як мій, тому що ваш лише казав вам, ким ви ніколи не будете. Можливо, ви сподіваєтеся, що цього разу ви нарешті візьмете себе в руки. Можливо, це буде час, коли ви витягнете себе і станете новими. Можливо. Але перед тим, як ви спробуєте це зробити, я хочу нагадати вам, чого я навчився ще в середній школі. Поведінка відповідає ярлику, а не навпаки. І що найцікавіше? Ви є новим творінням прямо зараз, там, де ви є, якщо ви просто повірите в це. Ви не заслуговуєте на це. Насправді ніхто з нас не може цього заслужити. Ми лише отримуємо. І коли ми отримуємо нове ім’я, яке дає нам благодать, ми починаємо діяти як ті, ким ми були створені бути.

У мене зараз чотири доньки (помоліться за мене). Мати чотирьох дівчат у домі – це чудово. Це просто означає, що хтось завжди плаче, і зазвичай це я. І ні, я не молюся за хлопчика. Я зрозумів, що Господь дає дівчат у сім’ї, де вже є чоловік. Ех! Але тепер, коли я батько, я глибоко усвідомлюю, як рано ми починаємо вірити нашим ярликам. Лише кілька днів тому, після кількох демонстрацій впертої та відвертої непокори, моя чотирирічна донька застогнала: «Я завжди все роблю неправильно».

Почувши ці слова з її маленьких вуст, я відчув, як ножі пронизали мене. Я опустився на коліна і ніжно взяв її обличчя у свої руки. «Ні, крихітко», — відповів я твердо, але лагідно. «Сьогодні ти зробила кілька поганих виборів, але це не те, ким ти є. Ти — дитина світла, і завтра у нас буде новий шанс діяти так, як личить. Милість оновлюється щоранку».

«Щоранку?» Запитала вона, піднявши до мене свої сумні очі, нескінченні блакитні озера можливостей. «Щоранку, моя мила. Я знаю, тому що мені це теж потрібно щоранку».

Ми обнялися, і я плакав набагато більше, ніж вона. Якщо я маю якесь завдання на цій землі, то воно перш за все в тому, щоб щодня розповідати своїм милим донечкам, ким вони стануть. Після сорока двох походів до кабінету директора Ренді я вважаю, що всі ми врешті-решт станемо тими, ким ми себе вважаємо. Або, можливо, я повинен сказати, ким ми вважаємо, що ми є.