Знайти Божий задум для мого життяЗразок

Чи справді все так просто, як сказано в цьому вірші? Почути голос Бога і слідувати за ним? Хіба це не те, чого ми всі прагнемо? Хто б не обернувся, почувши голос Бога за своєю спиною? Уявіть, що Всевишній відлунює у коридорах вашого розуму, як шкільний гучномовець. Якби ми почули, що Бог говорить, ми, звичайно, відповіли б. Проблема в тому, що ми рідко розуміємо, чий голос ми чуємо. Здається, що він ніколи не буває тільки один, чи не так? Наші серця говорять. Наш розум говорить. Жаль кричить. Старий сором волає. Наші тіла стогнуть. Дух шепоче. Диявол грає на наших струнах. У цьому хаосі, як ми можемо зрозуміти, чи слідуємо ми за Божим голосом, чи просто за власними бажаннями?

Деякі переклади цього вірша з книги пророка Ісаї говорять: «Ти почуєш голос прямо за собою». Це дуже допомагає. Мені подобається цей образ. Що, якщо замість того, щоб використовувати довгохвильове радіо, Бог звертається до нас через рацію? Що, якщо Його цілком влаштовує тиша, коли ми занадто далеко відходимо від Нього? Що, якщо ми ніколи не були призначені знати весь план? Чи зможемо ми зробити один крок вперед, довіряючи, що Він промовить в тишу, щоб вказати наступний? Що, якщо Бог не хоче давати нам відповіді, бо хоче дарувати нам Свою присутність?

Якось я почув історію про чоловіка, який поїхав до Індії, щоб Мати Тереза помолилася за нього і відкрила йому Божий план для його життя. Вона відмовила. Він наполягав. Вона відповіла прямо: «Ні, я не буду цього робити. Я помолюся, щоб ти довіряв Богу». Мені подобається відповідь Матері Терези, і водночас вона мене дратує. Як би мені не хотілося сказати, що я довіряю Богові, я б волів почуватися впевненим і компетентним щодо свого майбутнього. Але в тому-то й річ. Ніхто не знає майбутнього. І якщо віра та довіра є справжніми цілями Бога для нашого життя, тоді логічно, що Він має залишити нас у невіданні щодо деяких речей, щоб розвивати інші всередині нас.

Перш ніж набратися сміливості, потрібно відчути страх. Невпевненість передує вірі, і сумніви повинні вкоренитися, перш ніж ми зможемо випромінювати довіру. Довіра – це те, що зростає в наших серцях, коли ми віддаємо свої сумніви Божій любові. Думаю, це можна назвати здатністю чути, як Бог співає пісню Сінді Лаупер «Time After Time» протягом вашого життя:

Якщо ти впадеш, я підхоплю — я чекатиму

Знову і знову

Довіра — це віра в те, що ваше майбутнє огорнуте Божою любов'ю, і якщо це так, тоді ми можемо довіритися йому, куди б Він нас не повів. Я хочу чути Його мелодію над собою так гучно, щоб усі інші голоси гармоніювали з Його піснею. Але для цього потрібна практика. Потрібно прислухатися кожної секунди щодня. Щоразу, коли ми відчуваємо, що Він говорить, і свідомо відвертаємося, Його голос стає трохи тихішим на тлі гучності наших ретельно складених планів. Я хочу зростати у своїй здатності чути Його голос, і я хочу, щоб ви також чули Його. І не просто голос, який завжди веде вас, а голос, який завжди змінює вас. Менше мене не влаштовує.