Тесля, якому довірився БогЗразок

Подорож, якої не хотілося.

Дорога до Вифлеєму не була святковою прогулянкою. Це був шлях через гори – шлях втоми, тривоги й невизначеності. Марія – на останніх днях вагітності, Йосип – із серцем, сповненим турботи й відповідальності. У них не було гарантій, лише довіра: Бог сказав – отже, треба йти.

Іноді послух Богові виглядає як подорож, якої не хочеться. Ми не бачимо фінішу, не маємо карти, лише крокуємо у довірі. Так і Йосип: день за днем, крок за кроком, вів Марію, не знаючи, де зупиниться, де знайде прихисток, і чи взагалі знайде. Але саме в кінці цієї виснажливої дороги Бог народив Свою надію.

Божі дива часто народжуються посеред нашої втоми. Не тоді, коли все зручно, а коли ми просто не здаємось. Різдво – це не тільки світло зірки, а й пил від дороги, по якій іде віра.

Можливо, перед дорогою Йосип ще раз зайшов у майстерню. Провів рукою по дереву, вдихнув знайомий запах, який нагадував про спокій. Тепер цей спокій треба було нести в дорозі. Може, саме там він подумав: «Я не обрав цю подорож, але Бог обрав мене для неї».

Тихі запитання в майстерні:

•У якій «подорожі, якої не хотілося» я перебуваю сьогодні?

•Як я реагую, коли Бог веде мене шляхом, який мені не зрозумілий або важкий?

•Що допомагає мені не зупинятись, коли здається, що сил більше немає?

Молитва:

Боже, коли шлях здається довгим і виснажливим, нагадуй мені, що Ти поруч. Допоможи мені довіряти Тобі крок за кроком і вірити, що навіть у дорозі Ти твориш у мені життя. Амінь.