Послухай мене, моя дитино…! Як наставляти щоб діти чули?Зразок

Мтф.12:34-35

Мтф.15:19

«Над усе, що лише стереже́ться, серце своє стережи́, бо з нього похо́дить життя."

Цей вірш є ключовим у цьому уривку. Але чому автор говорить що саме з серця походить життя? Фізичний аспект ми розуміємо, бо дійсно серце — найвідповідальніший орган життєдіяльності. Та якщо, ми візьмемо на розгляд духовний аспект, то побачимо що все Писання говорить про серце, як центр внутрішнього стану людини — розум, воля, думки, почуття, бажання — все це і є складники сутності особистості. І дітей це теж стосується. Ми, як батьки та дорослі, часто бачимо «поверхню», тобто поведінку наших діточок і найчастіше та й найлегше для нас відразу працювати з виправленням поведінки.

Дуже часто ловлю себе на думці, що «глибше опускатися» в серце, зрозуміти почуття, мотиви, цінності… це витратити багато часу, терпіння. А в нашому сучасному, швидкому темпу життя де «Гонка з часом» надто важко зупинитися, сісти та слухати, говорити «до серця». Цю істину я зрозуміла проаналізувавши один день свого материнства.

Будній день. Ранок мами 3-х дітей досить напружений. Двоє підлітків починають сваритися між собою за свій час у ванній, середня проявляє невдоволення сніданком і шукає що собі їсти, але тільки не те, що я приготувала, це мене напружує. Паралельно готуючи їм ланч-бокси, я починаю чути ниття молодшої і її категоричне небажання йти до школи саме сьогодні. Починається від скарг на «болить живіт» до бунту «я не піду» в намаганні помирити старших, паралельно нагодувати середню та вгамувати бунт найменшої моя напруга підвищується і єдине бажання мого серця на той момент було відправити їх швидше до школи та зайнятися своїми важливими питаннями та зустрічами. Вже на підмогу прийшла бабуся і спільними зусиллями не без підкупу та часткових маніпуляцій… я нарешті відправила всіх до школи! Я відчула полегшення і … знаєте відчуття «виграної битви». Як мама, я вказала старшому на його проблему відповідальності, середній я розповіла про повагу до маминої праці щодо сніданку, а в наймолодшій я «придушила бунт» - всі у школі і я як мама, з полегшенням почала робити свої важливі справи. Тільки пізніше, проаналізували всі свої дії, я зрозуміла що, вигравши битву, я на жаль програла війну! Бо все моє бажання було змінити їхню поведінку тут і зараз і мене точно не хвилювали їхні переживання та питання чому вони себе так поводили. Особливо яскраво я це зрозуміла через наймолодшу, адже я змогла придушити бунт та досягнути бажаного, але це було тільки зовнішній прояв її поведінки. За цим бунтом стояло щось, що я не захотіла в той ранок розібрати і це призвело до неприємних результатів… про які розкажу пізніше. Забігаючи наперед скажу, що такими ситуаціями Господь допомагає показати мені, як мамі, що я дуже часто роблю акцент на зовнішніх проявах дитячої поведінки, а Бог закликає звертатися до серця, бо ЩОСЬ обовʼязково стоїть за цією поведінкою. Як аналогія, я завжди звертаюсь до повчань Христа: Мт 7:17-18: "Добре дерево дає добрі плоди, а погане — погані. Не буває доброго дерева, що приносило б погані плоди, як не буває й поганого дерева, що приносило б добрі плоди." Над цим ще треба працювати!

Ось декілька порад:

1. Вчиться більше зрозуміти чому ваша дитина так робить.
2. «Розкажи мені більше, я хочу зрозуміти чому ти так вирішила зробити»
3. Знову і знову повертайтеся до істин євангелія яке може вказати на стан серця і головне показати викуплення Христа та якості Бога, які можуть допомогти.

Моя молитва: Господи, часто моє найбільше бажання змінити поведінку моєї дитини. Допоможи мені глибше дивитися в серце, щоб допомогти моїм дітям бачити себе та виявляти брехню та замінювати її на Твою істину яка зцілює та змінює!