Цей марафон під назвою життя

Я люблю бігати, хоча й не є серйозною бігункою. Моє уявлення про біг — це 5-мильна повільна пробіжка, і коли я говорю "повільна", я маю на увазі, що мами, які штовхають своїх дітей у візках, можуть мене обігнати. Моя подруга Доун, з якою я ходжу в гори, — справжня бігунка. Вона регулярно бере участь у марафонах і накопичила фізичну та психічну витривалість, щоб долати такі відстані. Вона достатньо бігала, щоб знати, як це — вдаритися об стіну під час бігу, а я з цим ніколи не стикалася, бо, певне, ніколи не бігала досить далеко!

Удар об стіну — це місце, яке бігуни можуть подолати лише силою думки. Це швидше психічний, ніж фізичний, навіть якщо фізичний стан нестерпний. Доун якось пояснила мені це, розповівши про те, що сталося на її першому марафоні. Вона пробігла 23 милі, коли вперлася у горезвісну стіну. У неї було 36 хвилин, щоб подолати 3,2 милі, що залишилися. Це не було б проблемою, якби вона не пробігла вже багато миль і не відчувала пекучого болю в лівому стегні. Як вона розповідає, ліва частина її мозку (раціональна частина) підказувала їй зупинитися і пройти частину шляху пішки. Думки на кшталт: "Не турбуйся про досягнення мети. Люди зрозуміють, коли усвідомлять, як пекуче й сильно ти забилася", - гриміли в неї в голові. Але так само голосно права частина її мозку відповіла: "Ще є надія! Гонитва ще не закінчена! Ти ще можеш досягти своєї мети. Не припиняй бігти!"

Ви колись почувались у такій ментальній війні? Коли ваш розум на вас кричить? У бігу це відбувається, коли ви впираєтеся в стіну, коли вам більше нема чого віддати, коли ви витратили всі сили і все всередині вас хоче зупинитися. І все ж, як відчула Доун, десь глибоко всередині мерехтить мета чи мрія, яка благає не гаснути.

Я була в такому місці, де я вдарилася об стіну духовно, ментально та емоційно. Але в моєму серці й розумі було Слово Боже. Божі обітниці звучали в мені в той самий час, коли мій розум кричав, щоб я зупинилася. І завдяки Його обітницям, цьому проблиску надії, я змогла продовжувати йти вперед, зосередивши свій розум на Богові та на Його Слові. Попри те, що мій розум стільки разів просив мене зупинитись, я продовжувала перенаправляти свій розум від того, що він хотів думати, про те, про що Боже Слово говорило, що це істина.

Можливо, ви зараз перебуваєте в такому положенні. Що кричить вам ваш розум? Що це неможливо? Що вже надто пізно? Що ви не готові? Недостатньо розумні? Недостатньо молоді? Недостатньо дорослі? Недостатньо освічені? Ви можете виграти війну у своєму розумі, оновивши його Божими словами. Ви можете вистояти, якщо зробите голос Бога голосніше будь-якого іншого голосу у вашій голові.

Молитва

Небесний Отче, дякую Тобі за Твоє Слово. Допоможи мені краще розуміти те, що в ньому написано, щоб я міг преображатися оновленням розуму і долати будь-які стіни. В ім'я Ісуса, амінь.