ПреображеніЗразок

Досягнення повноти Христа — це повільний процес

Автор: Рік Воррен

«І щоб ми всі прийшли до єднання у вірі та в пізнанні Сина Божого, до зрілості, і досягли висот досконалості Христової» (Ефесян 4:13, UMT).

Досягнення повноти Христа — це довгий, повільний процес зростання. Духовна зрілість — це ні миттєвий, ні автоматичний стан; це поступовий розвиток, який триватиме решту вашого життя.

Посилаючись на цей процес, Павло сказав: «І щоб ми всі прийшли до єднання у вірі та в пізнанні Сина Божого, до зрілості, і досягли висот досконалості Христової» (Ефесян 4:13, UMT).

Ви знаходитесь у процесі розвитку. Ваше духовне перетворення у розвитку характеру Ісуса займе решту вашого життя, і навіть тоді воно не буде завершене тут, на Землі. Воно завершиться лише тоді, коли ви потрапите на Небо або коли повернеться Ісус.

У той момент усе, що ще залишиться недосконалим у вашому характері, буде завершене. Біблія каже, що коли ми побачимо Ісуса, ми станемо досконало подібними до Нього: «Любі друзі, тепер ми діти Божі, та ще невідомо, ким ми станемо у майбутньому. Але ж ми знаємо, що коли Христос з'явиться знову, ми будемо подібні до Нього, бо побачимо Його таким, як Він є» (1 Івана 3:2, UMT).

Багато плутанини в християнському житті виникає через ігнорування простої істини: Бог набагато більше зацікавлений у формуванні нашого характеру, ніж у чомусь іншому. Ми турбуємося, коли Бог мовчить щодо конкретних питань, наприклад: «Яку кар’єру обрати?»

Але правда в тому, що є багато різних кар’єр, які можуть бути у Божій волі для вашого життя. Те, що дійсно має значення для Бога — це як ви живете у своєму покликанні — чи робите ви це у христоподібний спосіб (1 Коринтян 10:31; 1 Коринтян 16:14; Колосян 3:17, 23).

Бог набагато більше піклується про те, ким ви є, ніж про те, що ви робите. Ми — «люди буття», а не «люди дії». Бог більше дбає про ваш характер, ніж про кар’єру, бо саме характер ви візьмете з собою у вічність, а не кар’єру.

Божа мета — зробити нас подібними до Себе ще до того, як ми потрапимо на Небо. Це — наш найбільший привілей, наша нагальна відповідальність і наша остаточна доля.