Чудеса ІсусаЗразок

Нагодування п’яти тисяч

Це одне з найзнаменитіших чудес, створених Ісусом. Воно настільки відоме, що описане в усіх чотирьох Євангеліях - Матвія, Марка, Луки та Іоана. Перш ніж ми зануримося в нього, потрібно зрозуміти, що сталося і розбило серце Ісуса. 

Іоан Хреститель, родич Ісуса і той самий, хто "приготував шлях" для Нього, щойно був убитий. Коли Ісус дізнався сумну звістку, то пішов, або побути на самоті. Але, за традицією, люди, почувши, що Він поблизу, пішли за Ним. І, навіть перебуваючи у власному горі, Ісус зжалився над тими, хто прийшов до Нього і зцілив хворих.

У Євангелії від Матвія говориться, що натовпи людей перебували біля Христа більшу частину дня. Тому учні підійшли до Ісуса й запропонували Йому: "Відпусти людей, щоб вони змогли піти по селах і придбати собі якоїсь їжі" (Матвія 14:15). Натомість, Ісус сказав своїм учням дати їм їжі, але ті поскаржилися, що провізії замало - всього п'ять хлібів і дві риби. 

Людей привели до Ісуса, після чого Він благословив ту наявну невелику кількість їжі. Він віддав це своїм 12 учням, щоб клали перед народом. Ми читаємо, що цього було більш ніж достатньо - кожен їв стільки, скільки хотів. І, найдивніше, їжа навіть залишилася. Ми бачимо, як невелика кількість їжі, яка була спочатку, перетворилася в надлишок, так що ще залишилося для учнів. 

Згідно з Матвія 14:21, було нагодовано 5000 чоловік. Але дослідники стверджують, що це число, ймовірно, не включає жінок і дітей.Тож, можливо, натовп становив від 15000 до 20000 чоловік, або навіть більше.

Сьогоднішній висновок: будьте тими, хто дає 

У даній історії, очевидно, учні не змогли б самостійно розібратися з тим фактом, що кількість людей і їжі, що була для них, не збігалося. Один із найглибших роздумів богословів полягає в тому, що диво множення їжі відбулося тільки тоді, коли учні почали її розподіляти. Вони б, напевно, вважали за краще побачити великий склад продуктів, щоб розвіялися їхні сумніви. Але Ісус запланував інше. Він хотів примножити їхню віру.

Найчастіше ми так і розмірковуємо, коли справа стосується благодійності. Ми підраховуємо свої фінанси і приходимо до висновку: "Ні, я не можу собі дозволити пожертвувати". Тож ми чекаємо, коли ж у нас буде достатньо коштів, перш ніж зрозуміємо, що ми ніколи не віддамо і нічого не змінимо в нашій церкві, громадах, або життях інших людей.

Ми всі володіємо чимось, що дозволяє внести свій вклад. Маленький хлопчик, у якого було всього п'ять хлібів і дві риби, віддав усе, що мав. І подивіться, що з цього зробив Ісус. Давайте ж будемо віддавати Ісусу те, що маємо, і вірити, що Він примножить це заради здійснення Своїх цілей. Давайте не будемо чекати, поки нам здасться, що ми нарешті маємо достатньо.