Святий Дух: ми легкозаймисті чи вогнетривкі?Зразок

Вогонь Божий в Ісусі

Для деяких то було місце поклоніння. Для інших - локація для торгівлі, щоб заробити на життя будь-якими необхідними засобами. Але для Сина, це був Дім Його Отця - священна земля та місце молитви за спасіння, зцілення й визволення народів. Отже, батіг виступив проти міняльників грошей, злодіїв і кривдників, від чого фарисеї диміли з люті, та що було небезпекою для Його власного життя. Але враховуючи честь Свого Батька та визволення народів, які висять на волосині, Він сміявся зі смерті, бо все це було того варте. Він готовий був іти на хрест, якщо треба. О, яка пристрасть!

У людському досвіді Божий Вогонь перетворюється на пристрасть — різновид, який ми бачили в Ісусі. Ймовірно, Він був пристрасний не тільки у Своїх словах. Коли Ісус востаннє йшов до Єрусалиму, ми читаємо, що Він ішов попереду Своїх учнів. Вони бачили як Він поспішав уперед (Марка 10:32). Чому? Якимось чином вогонь у Його душі був явний у тому, як Він ходив.

Коли вони прибули, Ісус побачив осквернення храму. Тоді учні мали подальші докази Його пристрасних почуттів. Реакція Христа змінила Його на дивовижну постать. Учні пригадали слова Псалму 69:9: “Бо ревність до дому Твойого з'їдає мене…” Але це був гнів, породжений любов’ю, а не холодною люттю. Ісус не був безтямним фанатиком. Він любив дім Свого Батька, це все. Це було бажання бачити в храмі людей, які поклоняються вільно та щасливо. Але торгова діяльність у храмі зіпсувала все те. Його серце переповнилось як вулкан. Вогонь Святого Духа в Його душі підштовхнув до очищення храму. 

Діти, сліпі та криві залишилися, й Ісус уздоровив їх (Матвія 21:14-16). Це те, що Він у будь-якому випадку хотів учинити, і це стало причиною того, що Його гнів спалахнув, як у печі. Обурення Христове скеровувало до радості. Він досяг успіху — на закінчення діти співали, “Осанна!”.