Знову вдома: вчення про Блудного синаЗразок

У Луки 15:14 ми, ніби, бачимо трагічний фінал стількох історій: молодший син витратив усе, що мав. У той чи інший момент ми всі досягаємо дна. Для когось це спричиняє робота, для інших — стосунки, а для третіх добігають кінця їх власні сили у намаганні відповідати стандартам та бути «достатньо хорошим». 

Кар’єра, інші люди та наші власні сили ніколи не були задумані, як джерело задоволення для нас. Ми, ніби, виснажуємо все, чого варті ці дорогоцінні подарунки і, зрештою, залишаємося гадати, що призвело нас до нинішнього відчуття порожнечі. 

Подібно до молодшого сина з цієї притчі, коли ми відділяємо творіння від Творця — починаємо прагнути речей, створених Богом окремо від Самого Бога — ми налаштовуємося на порожнє існування. 

Просто та доступно Ісус роз'яснює це своїм учням в Іоана 10:10. Він каже їм, що прийшов, аби вони мали життя, і подостатком, щоб мали (повною мірою). Як часто ми про це забуваємо. Ми забуваємо, що Бог на нашому боці. Він не намагається позбавити нас повноцінного життя. Він створив це життя і знає, яким чином його можна прожити повною мірою. 

Коли ми опиняємося в глухому куті, з порожніми руками та зламаним життям, єдиний напрямок, куди потрібно рухатися, — повернутися додому до стосунків із Ним.  

Найповніше життя, зі всіх Ним пропонованих, — це життя, проведене в особистому пізнанні Ісуса і нас запрошують повернутися до Нього в будь-який момент, коли ми відчуваємо, що збились з курсу у житті.

Лише уявіть собі здивування натовпу слухачів, коли Ісус роз'яснив їм, що вони мають можливість повернутися до стосунків з Ним, не відчуваючи провини, і, крім того, вони можуть розраховувати, що Бог радітиме цьому..

Обміркуйте:

Яким чином сором і провина заважають вам повернутися до повноцінного життя з Богом?

Дійте:

Коли люди завдають нам болю, ми іноді дозволяємо цьому болю наповнювати наші серця гіркотою. Чи є хтось у вашому житті, кого потрібно пробачити?