Знову вдома: вчення про Блудного синаЗразок

Під час читання або перегляду історії, може виникнути запитання: «А якому героєві найбільше відповідає моя поведінка?»

Людській природі властиво бажання проживати якусь історію, уявляючи себе в ролі її героїв. Ісус, будучи майстерним комунікатором, знав це і використовував, як інструмент підключення до слухачів і спонукання їх до дій.

На самому початку 15-го розділу Євангелія від Луки ми бачимо, що в натовпі перед Ісусом стояли два типи людей. Оповідається, що до першої групи належать «митарі та грішники», а до другої - «фарисеї та книжники».

Таким чином, зважаючи на представників цих двох груп серед Своєї поточної аудиторії, Ісус розповідає історію, в якій обидва ці типи слухачів (грішники та фарисеї) виступають персонажами оповіді.

Навіть сьогодні, читаючи цю притчу про блудного сина, маємо розуміти до якої з цих двох категорій людей у натовпі належимо. І справді - ви можете або вважати себе грішником, усвідомлюючи свою недолугість, або сприймаєте себе так, як фарисеї – пишаєтеся своєю здатністю бути «хорошою людиною» і дотримуватися правил.

У Римлян 3:23 ми читаємо, що всі згрішили, і позбавлені Божої слави. В одному цьому вірші ми знаходимо послання, яке Ісус намагався донести до натовпу слухачів. Наша хороша поведінка не здатна врятувати нас від гріха; ми всі стоїмо перед лицем Бога неповноцінними та потребуємо Спасителя.

Так само як і людям з натовпу, до якого звертався Ісус того дня, нам необхідно це усвідомити. Ми не можемо взаємодіяти з цією історією лише як нейтральні спостерігачі. Ми повинні об'єктивно проаналізувати себе та визнати, що ми читаємо цю історію або як самовдоволений фарисей, або як упокорений грішник.

Обміркуйте:
З яким типом слухачів у натовпі ви асоціюєтесь?

Дійте:
Присвятіть хвилину в молитві проханню до Бога показати вам, якою є ваша поведінка - як грішника чи фарисея.