Віддаючи все... і отримуючи все назадЗразок

Довговічна спадщина

Питання різняться на різних етапах життя. У свої двадцять років ми схильні запитувати: «З ким я одружусь та яка у мене буде кар'єра?» У свої тридцять років ми починаємо запитувати: «Як я можу зайняти міцну позицію у своїй кар'єрі, і якими стануть мої діти?»

У сорок років ми починаємо запитувати: «Чи це та робота, яку я справді хотів, і чому життя таке важке?» У свої п’ятдесят років ми починаємо дивитися як назад, так і вперед: «Як усе склалося досі, і що я зроблю важливого в наступні двадцять п’ять років?»

До шістдесяти років ми задаємося простішими питаннями на кшталт: «Чи витримає моє здоров’я і коли я побачу своїх онуків?» У сімдесят років ми дійсно починаємо озиратися назад і запитувати: «Чи все це було варте того, чи хтось згадає?»

У віці вісімдесяти, цілком імовірно, наше майно сяє менш яскраво. З іншого боку, нематеріальні речі приносять нам велику радість:

• Телефонний дзвінок від друга
• Дотик руки вашої дружини
• Тиха прогулянка, спостерігаючи за творінням Бога
• Присутність ваших дітей
• Сміх ваших онуків

Дивна річ у питаннях життя полягає в тому, що ті, які ми задаємо наприкінці, є тими, з яких ми повинні починати. Важко побудувати осмислене життя, не беручи до уваги як ми закінчимо: на що ми сподіваємося, про що мріємо у зв’язку з нашим життям, нашою сім’єю, нашими дітьми?

Я сподіваюся, що деякі запитання, які ми відкладаємо, - про нашу смертність, про наше відчуття значення та успіху - ми зможемо почати вирішувати прямо зараз. І ми зрозуміємо, що ми говоримо не про закінчення, а про довговічну спадщину.

Застосування: Як для вас виглядає успіх? Чи буде успіх виглядати інакше, коли ви опинитесь наприкінці свого життя?